З судової салї.   Нинї розпочав ся перед судом присяжних під проводом радника Спендаковского процес против дра Медвея з Моршина. Обжалованє вносить заступник прокуратора п. Пшилускій, обжалованого боронив др Ґрек. До процесу завізвано 21 свідків. Акт обжалованя звучить:   Ц. к. Прокураторія обжаловує арештованого у Львові Александра Оскара 2 имен Медвея, родом зі Стопницї, лїт 42, р. кат. віри, жонатого отця 2 дїтей, доктора всїх наук лїкарских, арендатора і управителя водолїчничого заведеня в Моршинї, що:  

  Вартість добре ведених кас позичкових зрозуміє той, хто знає лихе положенє наших господарів, більших і менших, і хто знaє тих, що з того лихого положеня тягнуть зиски. Хоч і маємо закон против лихви і всякого лихваря суди остро карають, то таки лихварі ще не перевелись і по містах і по селах, лиш то, що они робили давнїйше отверто і сміло, роблять нинї потайком і замотують осторожно а спритно необачних в свої сїти, як паук мухи.  

  [Статья надіслана.]   Як різнородно толкує праса краєва і загранична про справу еміґрації селяньства нашого до Россії, то відомо вже з "Дѣла". Що толки ті в великій мірі безосновні та видумані за зеленим столиком, се річ певна. Люде, що нїколи не стикались з селянином, не знають єго положеня економічного і про долю єго нїколи не дбали й не журились, — всї тепер шукають причин еміґрації не на основі дїйстних обставин, але кождий — просто сказавши — комбінує з воздуха і замість пояснити цїлу справу, затемнює єї.

Після пр. Нусбавма нап. Вас. Павлюк.   В теперішних часах хороби нервові дуже значні числом, нервовість можна подибати, і то часто, навіть у дїтей, не то у дорослих, у котрих она на порядку дневнім, то-ж справедливо називають столїтє наше по-при другі епітети також столїтєм нервовим. В міру як змагає ся число нервових хоріб, виходить на верх нові средства лїчничі, і то средства легкі до виконаня і приносячі успіх, длятого хочу о них згадати. Але наперед позволю собі кілька вступних слів.  

 

  З матеріялів до исторії 1848 року.  

  І.   "Галицкая Русь" принесла в остатних своїх нумерах статью п. заг. "Розединительныи махинаціи", в котрій говорить о справі реформи правописи рускої для шкіл в Австрії, — статью зовсїм не наукову, повну абсурдів, але за те напастуючу і оклеветуючу всїх тих Русинів, котрі стоять на становищи самостійности руского язика і природного права єго розвою. Позаяк тая статья ще і з иншого боку цїкава, — а именно, що редакція "Галицкои Руси" взиває Русинів австрійских, щоби приймали язик россійскій, — ми приглянемось їй близше.

  [З письма Русина з провінції.]   "...Що-до управильненя язикових теорій, то признаємо, що крайна вже пора, щоби оно було переведене в практицї, — чей раз скінчилась би тая безвихідна путаниця язикова, тоє правдиве вавилоньске "столпотвореніе"! Се після нашої гадки дасть ся осягнути поставленєм ясних, не двозначних тез, опертих на исторії і науцї.