Інформація чужинців про наші культурно-наукові надбання зводиться практично до двох основних родів: безпосередньо-устної інформації (приватні балачки, відчити, виклади й т. п.) та письменно-друковної (приватне листування, окремі книжкові видання, огляди й рецензії). Треба з приємністю ствердити, що останні роки принесли з цього погляду велике оживлення, воно ж обумовлене новими політичними обставинами, серед яких нам доводиться жити. Щораз частіше читаємо в нашій пресі й журналах, що нпр.