Інтерв’юери іноді зауважують, що я говорю заголовками, афоризмами. Знаєш, думаю, що в мене є якийсь такий талант до брендотворення чи слоганотворення. По-перше, саме моє прізвище є непоганим брендом, як виявилося, хоча я все життя мав пов’язані з ним якісь комплекси. Наталка Білоцерківець колись мене переконувала, що моє справжнє прізвище Дерибас, а Іздрик – це псевдонім (Дерибас – моє перше псевдо, ще з часів рокерської юності, воно лише в першому «Четверзі» фігурувало). Я мусив паспорт їй показувати.  

  Доцент кафедри теорії літератури ЛНУ, літературознавець Ірина Старовойт останній рік працювала у міжнародному проекті, базованому в Кембриджі. Досліджувала в реальному часі, як публічна пам'ять про травми ХХ століття впливає на політичну й культурну динаміку в сучасній  Польщі, Україні й Росії. Про те, що пам’ятають українці, і що вони воліють не згадувати, розмова з пані Іриною.