В довжинї понад 200 кільометрів пробігають тепер наші закони через волинську землю. Так се на часї, розказати дещо про сей край.   Волинь, се старий історичний край, який крім більшої часта російської ґубернїї тої самої назви обіймає також часть нинїшної Галичини (схід від Буга). Нинїшна російська ґубернїя Волинь є просторою провінцією з 72.000 квадратових кільометрів і 3,701.000 населеня (1910). Є се простір, який що до величини рівняє ся нинїшній Галичинї, а значно перевисшає Чехію.  

Вчить вона нас не від нинї. Нема між народами Европи народу, який більше топтала-б тяжка стопа війн як наш український. Гуни, Авари, Хозари, Мадяри, Печенїги, Торки, Берендїї, Половцї, Татари, Турки, Литовцї, Поляки, Москалї — всї ходили війною на наш нарід і нашу землю. Та ще й дотого боров ся український нарід в рядах військ усїх тих держав, що його підгорнули під своє панованє.   А чого нас навчили сї війни, в яких був український нарід через більш як цїле тисячлїтє?   Майже нїчого!  

Богато є метод публїцистичної полєміки, а таки два головні типи мож легко поставити. Перший — річевий, коли оба полємісти трактують справу мериторично і поважно, не виступаючи з меж пристойности й не торкаючи особи противника. Так ведеть ся звичайно полєміка в наукових справах в Европі, до неї також я привик. Другий тип метод полєміки — особиста полєміка. Вона появляєть ся тодї, коли полєміст, не можучи найти річевих арґументів, конче таки хоче — полємізувати. Тоді він у безсильній злобі сходить відразу на особисте поле і стараєть ся всїми способами з'огидити особу свого противника.

З приводу статі С. Єфремова.   (В дискусиї над важною справою даємо тут голос одному з дїйсних членів нашого наукового товариства. — Ред.)   Перед вами 257 ч. Ради з фейлєтоном д. С. Єфремова п. з. "З вашого житя". Сам факт появи сього фейлєтону, а ще більше його зміст та тон, такі незвичайні в культурнім громадянстві та такі знов характеристичні для деяких гуртків нашої суспільности, що вимагають докладнішого розбору зачіпленої д. Єфремовим справи.