Не знати, чи "преизобиліє" латини зробило то, що в метриках пише ся по латинї все — не лиш то, що приписане, але і то, що не повинно бути златинщене і що не дасть ся по латиньски віддати, — чи може байдужність до свого уряду, чи може зарозумілість на високій степень интеліґенції та охота зближеня до освіти західно европейскої.

[Письмо з провінції.]   Гадки, піднесені в двох дописях "Дѣла" п. К. Чайківским, повинні звернути на себе увагу руского загалу і не проминути без наслїдків, бо то річи великої ваги, над котрими наші патріоти повинні глубше задуматись і взяти ся чим скорше до дїла.  

Всї концесії, які би нам правительство що-до нашого язика дало, на нїчо не здадуть ся, коли ми самі не виробимо для свого язика права горожаньства.   Нинї язиком пануючим не тілько в західній, але і у всхідній Галичинї єсть язик польскій, а то в житю так приватнім як і публичнім.  

Упослїдженє руского язика в галицких урядах, лежаче в повнім виключеню єго у внутрішнім урядованю властей, проявлялось доси також і в тім, що вписи табулярні до книг грунтових ефектуувались судами в язицї польскім навіть тогдї, коли само рішенє судове, видане в полагодженю поданя табулярного, виготовлене було в рускім язицї. Власти судові уважали ефектуацію впису в книгах грунтових хибно річею внутрішного урядованя і длятого велїли виготовляти вписи в польскім язицї яко урядовім.

  ["Червоная Русь" против "Дѣла" в оборонї "язичія".]   "Червоная Русь" в ч. 161 і 162 дуже "збѣснувалась" нашою приміткою до Конкурсу Бурси св. О. Николая в Станіславові, де ми строго скритикували "язичіе" того Конкурсу і "язичіе" се назвали скандалом, якого би у нїякого инчого цивілізованого народу не могло бути.  

На донесенє руских газет, що сенат академичний львівского университету прихилився до прошеня руских академиків і порїшив в кореспонденціях з рускими товариствами академичними уживати руского язика і руских букв — узнав той же сенат академичний за відповідне помістити в урядовій Gazet-ї Lwowsk-ій таке заявленє:  

У Львові дня 5 н. ст. жовтня 1889.   При нагодї приїзду министра просвіти до Львова мусимо піднести одну пекучу справу, котру що-до ваги єї треба на рівнї ставити з основуванєм нових гимназій з руским язиком викладовим. Певне, що ми повинні домагатися руских гимназій, бо они нам належаться, але ми тим більше не повинні спускати з уваги науки язика руского в польских і нїмецких гимназіях у всхідній Галичинї.  

З Відня.