Павло Вольвач. Сни неофіта. Львів: Видавництво Старого Лева, 2017. 288 с.
Розмову про «Сни неофіта» Павла Вольвача можна почати зі згадки Борхесової новели «Книга піску». Там знаки на полях книжки наче б то й повторювалися за певною системою, але (оскільки потрактуванню не надавалися) залишалися таємничо-незрозумілими. Від того і книжка здавалася ще розумнішою, хоч і нечитабельною. Зрештою, це якраз чимось і нагадує структуру сновидінь, винесених у заголовок роману Вольвача.