Андрій Содомора

«Пишу собі, щоб не міняти часа святого так на так»: бо час – Божий дар. Марнувати його – великий гріх...
17.06.24 | | Дискурси
Яке життя, така мова: втрачаємо тонші струни того дивовижного інструменту; на граматичному рівні ще розрізняємо минулий і давноминулий, та з мови він уже відходить...
10.06.24 | | Дискурси
Літа минають, людина – минається: маліє, никне, зникає десь за часовими й просторовими обріями... Залишає те, чого не йме своїм зубом час
03.06.24 | | Дискурси
Можливо, саме туга й біль споріднюють людей від найдавніших часів; саме від болю, вчать стародавні, мудріє людина. Мудріє, добріє...
27.05.24 | | Дискурси
«Нема нічого»... залишається – настрій тьмяної білості, що несподівано веде нас до прагнення людини вихопитися з простору, що тугою сковує душу
20.05.24 | | Дискурси
Олегові Купчинському – дев’яносто! Хай не убуває творчої снаги, а рука щоразу сягає по новий історичний документ, що провадить нас до джерел
Шити – виготовляти щось корисне для тіла; вишивати – для душі корисне: «приємне з корисним». Вишиванка – поезія, що промовляє барвами, формами, лініями... 
16.05.24 | | Дискурси
Cаме цей твір – найцікавіший зразок прадавньої єдності слова, музики, танцю і спільності світовідчування на рівні слуховому, пісенному між нами – й давніми еллінами
13.05.24 | | Дискурси
Є невидимі вороги, що «оступають» людину, беруть її в полон. З них чи не найпідступніший – нудьга. Не «журба» – саме «нудьга», нехіть до всього
06.05.24 | | Дискурси
«Нащо живем?»... Шевченко ж і відповідає на це запитання: щоб «серцем жити і людей любити», щоб бути, а не лиш називатися людьми
29.04.24 | | Дискурси