Андрій Содомора

Думка написати римовані мініатюри, де з українськими сусідували б латинські слова й вислови, виникла якось несподівано, але не випадково. Мозаїка мініатюр укладалася сама собою...
30.12.24 | | Дискурси
Війна, яка саме тому, що її розпалює нелюдська жорстокість, так увиразнює розмиті, нерідко й знецінювані буднями найвищі людські цінності, серед яких – і любов.
23.12.24 | | Дискурси
Зупинитися при віконці засніженої хатини, що в дитячій книжечці, дихнути на замерзлу шибку теплом і бодай поглядом побути в хаті дитинства
16.12.24 | | Дискурси
Дивимося на щось (чи щось чуємо), і те «щось» – викликує з нашого серця те, що належить лише йому; те, що було в ньому, неусвідомлюване, у глибинах генетичного...
09.12.24 | | Дискурси
Скільки б не причащалися з келиха, що його так щедро наповнила для нас античність, залишаємо його недопитим – келих такої простої, а водночас такої глибокої мудрості...
01.12.24 | | Дискурси
Пере-могти ворога – це спромогтись на щось більше, аніж ворог може. А в нерівному бою – спромогтись на більше, аніж сама людина може; зробити щось таке, що поза межами можливого
25.11.24 | | Дискурси
Є-таки сльози речей... їхня душа, їхня аура... «Виспівані» речі – не «мертві»: люди відходять, речі – залишаються. Залишаються – зі своїми «сльозами», психічною аурою.
18.11.24 | | Дискурси
Настроєвий етюд, що постав з образу гілки, яка достукувалася до вікна кімнати з сестриною неповторною аурою, тобто подихом, душею
11.11.24 | | Дискурси
«Маєва нічка леготом дише»... Леготом, або – аурою, що спливає з небесних висот, охолоджує груди, навіває щось давнє, призабуте, найдорожче... Життя – то життя...
04.11.24 | | Дискурси
Приходять до померлих – умирущі, Час тихо налягає на весло... Вітри ж і тут гудуть, усюдисущі, – Лиш їм одним відсіль є вороття. Війнуло холодом у дні задушні...
01.11.24 | | Дискурси