„Билисте Йваниху?“ — запитав судия Грицка, що стояв босий, з одною нагавицею підкоченою, в сардацї на опашки, з розкуйовданим чупром. С чупру стриміло кілька стебел соломи. Як спав у стодолї, так рано на зорях устав і почимчикував до міста „на термїн до права“.
Намісь Грицка відповіла Йваниха. Протиснула ся чим борше поміж людий і доти не стала, доки не вдарила ся нїжними пальцями до ґрадуса, що на нїм стояв судейский стіл: „Бив, ой бив мене, кілько сам хотїв! Сапов. По голові, по крижах, по руках, по ногах, де засяг... От прошу, які синцї...
10.08.00 | |