(Присьвята Марії Стрільбицкій).   І.   Під високим плотом, шо відгороджував двірский сад від вулицї, стояли купкою хлопчики й радили ся.   — „Ходїм попри стайню“ — радив Івась.   — „А як бугай вибіжить?“— сказав Петрусь. Се найстарший, найбільший і найдужчий межи сими хлопцями. При забаві був завсїди за погонича, а решта хлопцїв за коней; але надто відважний не був. Як лучилась яка небезпека, то він перший утїкав; але як прийшло ся видерти кому хлїб або що, то він і до того був перший.  

(Присьвята Василеви Загаєвичеви).   І.   Від порога до стола мокра, болотна стежка, бо на дворі слота. Світ поменшав, стало тїсно неначе в горшку. Від сего нудьга бабі на печи, шо в таку пору завсїди кашляє; нудьга Йванисї варити, бо курить ся; нудьга Йванови сидїти за ткацким варстатом, бо не видко.  

— Я вже не перебуду сеї осени. Як спаде осїнна мрака, то задушить мене. Правду менї вповіла баба Палагна, що як — каже — половина тебе в серединї обірвала ся, то шкода вже й надїю мати. Ось-ось — каже — тай по тобі. Вірну менї правду сказала.   Я вмру в осени в саму хляпавку.   Головонько бідна! Як ви мене ховати-мете в таку розкаль?! Та то нїяк босої ноги витягнути з болота, не то ще двигати деревище* з грішним тїлом.  

(Присьвята Марії Срільбицкій.)   1.   Під високим плотом, шо відгороджував двірский сад від вулицї, стояли купкою хлопчики й радили ся.   — „Ходїм попри стайню“ — радив Івась.   — „А як бугай вибіжить?“ — сказав Петрусь. Се найстарший, найбільший і найдужчий межи сими хлопцями.  

(Присьвята Василеви Загаєвичеви).   І.   Від порога до стола мокра, болотна стежка, бо на дворі слота. Світ поменшав, стало тїсно неначе в горшку. Від сего нудьга бабі на печи, шо в таку пору завсїди кашляє; нудьга Йванисї варити, бо курить ся; нудьга Йванови сидїти за ткацким варстатом, бо не видко.  

1.   Як ізмилував ся найстарший божок, Перун, над бідним своїм народом, то закликав до себе молодшого божка, Стрибога, тай каже до него: — „Стрибоже! Ти в мене права рука: ти в мене так, як у царя найстарший мінїстер. Нераз ти менї в пригодї ставав. Коли я, бувало, зайшов у таку халепу, шо не знав, який ряд дати народови, то ти вмів так закрутити, шо й вовк був ситий і коза цїла. Бо нарід хоче заєдно від нас із неба якоїсь правди, а не розуміє того, шо як сам собі правди не зробить, то завсїди буде кривдний.  

Протокол 258 засїданя палати послів XVII. веснї державної ради. Прокуратория сконфіскувала оповіданє:   І.   На правибори в селї Тупівцях прийшов лиш війт і сїм радних, бо в селї навіть нїхто й не розумів, що воно таке ті вибори й до чого вони.   Зачало ся голосованє. Комісар став викликати правиборцїв по імени:   — „Війт, Іван Дишлюк, на кого голосуєте?"   — „На себе" — відповів війт.   — „Петро Підошва, на кого?"  

Протокол 258 засїданя палати послів XVII. сесиї державної ради. Прокуратория сконфіскувала оповіданє:    

(Присвята д-рови Евгенови Олесницькому).   І   На правибори в селї Тупівцях прийшов лиш війт і сїм радних, бо в селї навіть нїхто й не розумів, що воно таке ті вибори й до чого вони.   Зачало ся голосованє. Комісар став викликати правиборцїв по імени:   — „Війт, Іван Дишлюк, на кого голосуєте?   — „На себе“ — відповів війт.   — „Петро Підошва, на кого?“   — „На себе“ — відповів високий і плечистий мужик.   — „Семен Крук, на кого?“  

Хитрий Панько і інші оповідання. Львів, Накладом Українсько-руської видавничої спілки, 1903. 109 с. (Українсько-руська видавнича спілка. Серія І. №56).   Зміст: — Хитрий Панько. — Квіт на п'ятку. — Ось – поси моє. — Зле діло. — Кадріль.