Лесь Мартович

(Присьвята Марії Стрільбицкій).   І.   Під високим плотом, шо відгороджував двірский сад від вулицї, стояли купкою хлопчики й радили ся.   — „Ходїм попри стайню“ — радив Івась.   — „А як бугай вибіжить?“— сказав Петрусь. Се найстарший, найбільший і найдужчий межи сими хлопцями. При забаві був завсїди за погонича, а решта хлопцїв за коней; але надто відважний не був. Як лучилась яка небезпека, то він перший утїкав; але як прийшло ся видерти кому хлїб або що, то він і до того був перший.  
10.11.05 | |
(Присьвята Василеви Загаєвичеви).   І.   Від порога до стола мокра, болотна стежка, бо на дворі слота. Світ поменшав, стало тїсно неначе в горшку. Від сего нудьга бабі на печи, шо в таку пору завсїди кашляє; нудьга Йванисї варити, бо курить ся; нудьга Йванови сидїти за ткацким варстатом, бо не видко.  
10.11.05 | |
— Я вже не перебуду сеї осени. Як спаде осїнна мрака, то задушить мене. Правду менї вповіла баба Палагна, що як — каже — половина тебе в серединї обірвала ся, то шкода вже й надїю мати. Ось-ось — каже — тай по тобі. Вірну менї правду сказала.   Я вмру в осени в саму хляпавку.   Головонько бідна! Як ви мене ховати-мете в таку розкаль?! Та то нїяк босої ноги витягнути з болота, не то ще двигати деревище* з грішним тїлом.  
10.05.05 | |
(Присьвята Марії Срільбицкій.)   1.   Під високим плотом, шо відгороджував двірский сад від вулицї, стояли купкою хлопчики й радили ся.   — „Ходїм попри стайню“ — радив Івась.   — „А як бугай вибіжить?“ — сказав Петрусь. Се найстарший, найбільший і найдужчий межи сими хлопцями.  
10.03.05 | |
(Присьвята Василеви Загаєвичеви).   І.   Від порога до стола мокра, болотна стежка, бо на дворі слота. Світ поменшав, стало тїсно неначе в горшку. Від сего нудьга бабі на печи, шо в таку пору завсїди кашляє; нудьга Йванисї варити, бо курить ся; нудьга Йванови сидїти за ткацким варстатом, бо не видко.  
24.02.05 | |
1.   Як ізмилував ся найстарший божок, Перун, над бідним своїм народом, то закликав до себе молодшого божка, Стрибога, тай каже до него: — „Стрибоже! Ти в мене права рука: ти в мене так, як у царя найстарший мінїстер. Нераз ти менї в пригодї ставав. Коли я, бувало, зайшов у таку халепу, шо не знав, який ряд дати народови, то ти вмів так закрутити, шо й вовк був ситий і коза цїла. Бо нарід хоче заєдно від нас із неба якоїсь правди, а не розуміє того, шо як сам собі правди не зробить, то завсїди буде кривдний.  
02.02.05 | |
Протокол 258 засїданя палати послів XVII. веснї державної ради. Прокуратория сконфіскувала оповіданє:   І.   На правибори в селї Тупівцях прийшов лиш війт і сїм радних, бо в селї навіть нїхто й не розумів, що воно таке ті вибори й до чого вони.   Зачало ся голосованє. Комісар став викликати правиборцїв по імени:   — „Війт, Іван Дишлюк, на кого голосуєте?"   — „На себе" — відповів війт.   — „Петро Підошва, на кого?"  
25.03.04 | |
Протокол 258 засїданя палати послів XVII. сесиї державної ради. Прокуратория сконфіскувала оповіданє:    
18.03.04 | |
(Присвята д-рови Евгенови Олесницькому).   І   На правибори в селї Тупівцях прийшов лиш війт і сїм радних, бо в селї навіть нїхто й не розумів, що воно таке ті вибори й до чого вони.   Зачало ся голосованє. Комісар став викликати правиборцїв по імени:   — „Війт, Іван Дишлюк, на кого голосуєте?   — „На себе“ — відповів війт.   — „Петро Підошва, на кого?“   — „На себе“ — відповів високий і плечистий мужик.   — „Семен Крук, на кого?“  
27.12.03 | |
Хитрий Панько і інші оповідання. Львів, Накладом Українсько-руської видавничої спілки, 1903. 109 с. (Українсько-руська видавнича спілка. Серія І. №56).   Зміст: — Хитрий Панько. — Квіт на п'ятку. — Ось – поси моє. — Зле діло. — Кадріль.
11.09.03 | |