Недавно зі мною відкрито не погодився один дуже значний масон. Коли я казав, що світ невпізнанно змінився, бо відбулася інформаційна революція, він мені казав, що люди завжди такі самі.

...Знаючи, як їх небагато на такій невеликій землі, живуть з усвідомленням загрози своєму існуванню. Як якийсь червонокнижний вид. Відповідно, кожне життя пораховане і ним потрібно дорожити. Відповідно, не дозволяють собі поводитися одне з одним недбало...

...зло з гризот, а не з горілки. Заки він був там, такий ясний, то і гризоти не було. А він взяв і поїхав. Лишилася журба. Але, дякувати Богу, без журби жити небезпечно. І радість, якщо раз народиться, то вже не згасне до кінця світа...

Літератори є добрі тим, що всьо сказане ними немає ніякого відношення до того, як є насправді. Вони взяли на себе роль фіксування, конденсації, передавання часу. Таким чином, літератори, які насправді мало що можуть пояснити, є в тій найбільшій групі, після яких залишається найбільше пояснень.

Відбулася підміна основ – кожен окремий судовий сценарій став вагомішим від задекларованих принципів, на яких все мало би триматися. Так почала розростатися тотальна шизофренічна брехня, яка на теперішній час є нищівнішою для психічного здоров’я суспільства, ніж прості і ясні правила тоталітаризму.

Пам'ять про Першу світову війну знову перетворилася на небажану. Що підкреслює неоднорідність і актуальні протиріччя всередині соборної держави. Те, що відбувалося сто років тому, не перестає жити у новому вигляді. У вигляді труднощів із цивілізаційним вибором України. Із вибором, який, виявляється, досі проходить по стертій лінії окопів, – на Захід, чи на Схід. З Європою чи з Росією. Війна триває.

Нема чого влітку їздити в Карпати — вирішили залізничники і скасували вже від найближчої неділі (26 травня) й аж до осені кілька поїздів, які курсують Західною Україною. Серед них і потяг №668, що з'єднує чотири області: Волинську, Львівську, Івано-Франківську та Чернівецьку.    

Моя теорія полягає в тому, що подорож потрібна для того, щоби побачити подібності, які роблять все зовсім інакшим, і відмінності, які показують, наскільки все однакове.

Розумію, що це лиш марево, але усі деталі військового перевороту хоч не хоч прозоро вирисовуються усім, хто мав якесь відношення до війська. Чотири години, кількасот грамотних вояків і мінімальний координаційний центр.

І наступних півроку буде літо. Буде тепло і ясно. Є весна. Білі і чорні стіни на двох боках однієї вулиці – залежно від того, як ляже сонце. А сонце ляже безжально.