Пора подумати рештками традиційного інтелекту про те, що відбувається із сотворенням інтелекту штучного. 

У місті, де за один день вбили десять тисяч його мешканців, немає меморіальної дошки, топоніму чи музейної експозиції. Отож це виставка про розмиту історію Станіславова-Франківська та розмова про історичний геноцид, яка відбувається на тлі геноциду нового.

Щодня готуюся сказати так, як пре. І щодня здається, що варто починати ще не цього дня. Бо надто багато знаю про відчуття. Краще бути немовою

Знимки, забрані під час обшуку, стають арканом, який затягує у пекло і винних перед цим режимом, і невинних, які все одно винні, бо є такими, як є

У людській культурі домінує запізнення. Час уже інший, а конструкція, зліплена у дитинстві, ще відповідає творчим задумам попереднього покоління

Де проходить межа між вітальним виявом своїх природжених здатностей а осоружною нищівною працею? Де вібрує межа між користю виховання а насильним накиданням долі?

У дітей час або мучить нестерпно нудною нескінченністю, або стискається до камінчика, який забирає увесь час із собою, летячи з краю прірви на нечутне дно

Стати середовищем, в якому його квінтесенція може розгорнутися, щоби лишити після себе силове поле перемішування стихій і елементів

Пам'ятаю багато-пребагато фіалок попри усі траси. Це також добрий життєвий підсумок. Гарно, коли пам'ять переповнена фіалками, а не чимось іншим

Старий ґазда, який володів май цілим кутом, давно помер, заповівши дітям подроблені лени...