Для більшості мешканців і гостей Львова Національний музей у Львові сьогодні асоціюється із величною спорудою біля Опери, на проспекті Свободи, 20: тут відбуваються відкриття виставок, презентації, творчі зустрічі; сюди з урочистими візитами прибувають посадовці та VIP-персони, сюди бігають за сюжетами журналісти.... Відповідно й сайт НМЛ стверджує: «…національний художній музей, одна з найвизначніших Україні скарбниць пам'яток вітчизняної культури імистецтва.

  «Наша маленька Ганнуська ніколи Тебе не бачила, і ми їй пояснюємо, що ти такий великий, як наша черешня на городі, а борода у тебе, як у Святого Миколая». «Я Любця. І дуже боюся чорта. Най Таточко приїдуть і мене сховають під плащ, і чорт мене не буде бачити».                                                     Уривки листів дітей до митрополита Андрея     

«Великий Архиєрей, жертвенний громадянин, щирий патріот, титан нашого невмирущого духа. Людина незвичайної величі, благородного духа і серця, людина не нинішня, що захоплюється дешевими та безвартісними успіхами дня: людина, що пророчим зором гляділа в майбутнє та ставила народові тривкі підвалини, на яких будуть будувати прийдешні покоління».   З промови архієпископа,  церковнийого і громадського діяча Івана  Бучка    

  «Я – українець з діда-прадіда. А церкву нашу та наш святий обряд полюбив я цілим серцем, присвятивши для Божої справи ціле своє життя. Отже знаю, що під цим оглядом не міг би я бути чужим для людей, що віддані серцем і душею тій самій справі».          Митрополит Андрей.  Пастирські листи.2.08.1899.    

  Див. «Національний музей у Львові: фатальний 1952-й …»     Держава дбає про охорону, примноження і широке використання духовних цінностей для морального й естетичного виховання радянських людей, підвищення їх культурного рівня. В Українській РСР всемірно заохочується розвиток професіонального мистецтва і народної художньої творчості.  

Чи багато пам`яток дохристиянської культури збереглося в Галичині? Зовсім мало. Час, війни та забобони безжально знищили все, що створили наші пращури, чому вони поклонялися, що було для них уособленням надсили – всемогутньої, всевладної, всепереможної. Рідкісним винятком є «Лопушанський Святовид», унікальна знахідка галицьких науковців. Але, що така пам’ятка дохристиянського культу є у Львові, знають лише одиниці зі львів’ян, хоч вона 50 років простояла перед нашими очима на подвір’ї Національного музею (вул. Драгоманова, 42).

          Див. «Національний музей у Львові – надбання та втрати…» (1939-1941)                                                                              №2428/21                                             Киев – ЦК КП(б)У, тов. Кагановичу Л.М.,                                            17 октября 1947 г.  

Від початку створення Національний музей у Львові з року в рік поповнювався новими надбаннями. Без сумніву, найбільш щедрим меценатом в історії установи був її засновник – митрополит Андрей. Гасло Митрополита, процитоване Іларіоном Свєнціцьким 1911 року в одному з популярних видань: «Усі гроші на збирання, бо тепер сама крайня пора!... Старовина з дня на день нищиться!...», – стало девізом дирекції та працівників Національного музею.  

  Див. «Національний музей у Львові: брежнєвські ‘70-ті».   «Наш музей не номенклатурний, тобто, до програми туристів він не входить. На заваді стоїть лише його місце розташування. Він, бачте, не в центральній частині міста, не на території історико-архітектурного заповідника. Отже, гості з різних республік, знайомлячись зі Львовом, не мають змоги потрапити в музей українського мистецтва, який представляє творче надбання західних областей України».

  Див. «Національний музей у Львові: хрущовські 1960-ті» (1960-1965)     «В формировании нового человека, коммунистическом воспитании трудящихся, наряду с другими идеологическими учреждениями, важную роль играют музеи.