Чому Німеччина вперто відмовляє Україні в питанні постачання зброї? Попри те, що більшість німців щиро співчуває українцям у контексті російської аґресії.

«Газові» протести в Казахстані переросли ледь не в громадянську війну. Вперше війська ОДКБ будуть використані для придушення революційних виступів в одній з країн-членів. Спробуймо розібратися, як до цього дійшло і cui prodest.

"Північний потік", як дамоклів меч, завис над Європою. Його запуск щоразу відкладають із тих чи інших причин. Але раніше чи пізніше він таки запрацює, і тоді всі скептики зможуть переконатися, що цей проєкт – передовсім політична зброя Кремля.

Останній саміт ЄУ, з одного боку, ніби й висловив Росії грізне застереження щодо інвазії в Україну. З другого – європейські лідери, уникаючи конкретних формулювань про санкції, відтягаючи їхнє запровадження, лише додають впевненості аґресивному Кремлю.

Цього тижня остаточно погасла зірка, чи радше метеорит, австрійського політичного небосхилу. Мова, звісно, йде про Себастьяна Курца – непересічну особистість, котра змогла собі забезпечити блискавичну політичну кар’єру й так само блискавично звести її нанівець.

Кремль спровокував дипломатичний скандал, оприлюднивши конфіденційне листування зовнішньополітичних відомств Росії, Франції і Німеччини. Москва, очевидно, хотіла здобути з того геополітичні вигоди, а насправді підіграла Україні.

У квітні 2022 року у Франції відбудуться президентські вибори. Найімовірніше з президентом Макроном у другий тур вийде шанувальник Путіна Ерік Земмур, за популярністю він уже обійшов Марін Ле Пен.

Обіцянки про відмову від вугілля доведеться тимчасово забути на тлі енергетичної кризи. Байдуже, що це боляче вдарить по планах боротьби зі змінами клімату.

Конституційний трибунал Польщі підтвердив перевагу законодавства країни над європейським правом. Відтак у Європі заговорили про евентуальний Polexit.

Лише сліпий може не зауважити «руку Кремля» у актуальному рекордному зростанні цін на газ у Європі. Піддасться ЄУ на шантаж?