Есеї про нове і сучасне — водночас есеї про вічне. Це щиро про сором, потребу власних стін, кохання, намагання порозумітися, що ніколи повністю неможливо... Спектр описаних почуттів і емоцій величезний. Так, це справді книжка про досвіди інших. Для нас. Про нас.

Вони вирівнюють баланс надмірности в землі тепла — мертвих тіл, діючих мін — і нестачі води. Вирівнюють цей баланс у самих собі. Їхні болісні історії і спогади, війна, яку вони носять собі, нікуди не можуть самі зникнути.

У час спільного ворога організації раптом зняли заслони з інтелектуальної власності всупереч економіці, якій зараз і так недобре ведеться