В нашім старостві у кождого референта повно актів не лиш на столї, але й на вікнах. Нїчо дивного — повіт великій а урядників мало, отже у кождого "рестанцій" що не міра.
Як Миколу Головача вибрали за війта, то єго жінка не плакала і не нарікала, як се роблять инші жінки, коли котрої чоловік стане війтом. Чого їй плакати, коли она знала о тім дуже добре, що Микола не такій дурний, щоби єго можна ошукати.
То не політик з Відня, що бере десятку денно дієти і боронить щиро своїх интересів — властиво хотїв я сказати: боронить щиро интересів своїх виборцїв, — а таки простий сїльскій польний. Зове ся він Юрко Зубач.
