Її вражає саме сила його духу, його аскетизм, його інша віра. Вона готова віддати Іоканаану всю себе. Цілком імовірно, що вона би сприйняла і нову релігію у призмі своєї відданості.
Штраус створює в оркестрі не фактуру, не канву, яка розповідає сюжет, а живі образи, підсвідомі емоції, боротьбу жадань із реальністю. Усе це забезпечує неймовірну драматургічну напругу, важливим зерном якої стають лейтмотиви.
Першу австрійську прем’єру «Саломеї» – експресіоністський експеримент Штрауса «в галузі сексуальної патології» – здійснила Опера Ґраца. Нині тут вона відновлена в репертуарі – під батутою Оксани Линів
