Проблема в тому, що Петро Порошенко на посту Президента України реалізовує порядок денний учорашнього дня, програму й обіцянки свого кума Віктора Ющенка, аґенду, якій вже чотирнадцять років.

Порушити монополію держави на застосування сили означає тільки одне: здійснити насилля над державою. Як уже неодноразово демонструвала світова історія, такі експерименти завершуються плачевно.

Нині, на 9-й день після Великодня, чимало українців підуть на могили до своїх родичів. Хоча більша частина з тих, що обходять Радуницю, вже зробила це в неділю, пішла на гробки...

Політичний і бізнесовий істеблішмент майже всуціль російськомовний, українську вони вмикають лише під час телезвернень до народу. Україномовнішою наша країна стане хіба в наступному поколінні. Це не трагедія – це реальність.

Раніше мені здавалося, що в зимі немає сенсу. Що зима – темна, брудна, мокра, калюжна, ніяка пора року. А вираз «ставати на лижі» означав втікати з пар...

  Часом маю відчуття, що мені не вистачає папуги на плечі. Все решта є: сережка у вусі, не зовсім законні закладки в бравзері, торент-програма на комп’ютері. Словом, з якого боку не глянь – пірат.  

  Спочатку вистигає повітря, а вода ще довго тримає тепло. Про це мало хто знає, тому місто й пляжі порожніють, залишаючи вдосталь простору для кожного. Море о цій порі найкраще, бо з нього не хочеться виходити.   Надворі холодніше, – каже хтось із води, наче море є домом, а повітря – двором.  

  Як же нам усе-таки пощастило! Поки народ лише збирався протирати очі після запійного марафону свят, у світлий день Хрещення Господнього міністр культури Євген Нищук призначив Марину Порошенко головою Українського культурного фонду.  

  Коли Тарас Прохасько бідкається про безсніжне сегорічне Різдво, я згадую свою подорож до Вифлеєма. Місяць тому, на початку грудня, на центральній площі цього палестинського містечка вже пишалася височенька ялинка. Рясно обсипана різнокольоровими іграшками, підперезана дощиками й прикрашена гірляндами, вона мала створювати різдвяний настрій всього за кількадесят метрів від Храму Різдва Христового.  

  Свого часу автору цих рядків пощастило прослухати курс лекцій чеського професора Мірослава Гроха, до сфери наукових зацікавлень якого входять так звані «малі» народи Європи. Своїм епітетом – «малі» ‒ дослідник аж ніяк не намагається образити якийсь народ (підтвердженням цьому є той факт, що Грох у цю групу зараховує й чехів), а просто констатує їхній бездержавний статус під час процесів націєтворення, або ж, за висловом Тімоті Снайдера, «перетворення націй».