Разом із добробутом у карпатські села проникає демон оновлення. Зібравши грошенят, ґазди поспішають зробити євроремонт, і замість автентики, дерева й красивих у своїй простоті речей з’являється пластиковий непотріб.    

  Існує такий міф, що українці дуже працьовиті. Трудящий, так би мовити, народ. Ані ВВП, ані рівень добробуту цю патріотичну казочку не підтверджують, та це не заважає нам і надалі самих себе обманювати.  

  То хто ж усе-таки правий – Дроздов чи Романенко? Громадянин України, який знає українську мову, але публічно відмовляється нею говорити – чи телеведучий, який у прямому ефірі виганяє запрошеного гостя за російську мову, а наступної ж миті передає слово іншому російськомовному гостеві?  

 

  Якби друзі не чкурнули в Штати, легковажно залишивши мені свого сина на три тижні, то цілком можливо, що про нинішній День Конституції я б узагалі забув. А так змушений був учора вранці прориватися крізь гурт сонних батьків, що скупчилися на східцях біля входу в дитячий садок. Вони уважно читали якесь оголошення. Тягнучи за руку набурмосеного хлопчака, я краєм вуха перехопив зміст їхньої розмови.  

  Парадокс полягає в тому, що українці – обдарована нація, що легко навчається іншим мовам, і водночас ніяк не спроможеться вивчити власної.  

  Чи є в європейських цінностях бодай щось європейське? Це запитання – зовсім не софізм, як може здатися на перший погляд. Від відповіді на нього сьогодні залежить майбутнє Європейського Союзу, який розхитують зсередини, хоч і не без зовнішньої допомоги, самі європейці – праворадикали й ліві популісти. Можна тішитися, що вони наразі не перемогли в Нідерландах, Австрії чи Франції, але водночас треба уважніше вивчити їхню риторику й зрозуміти суть їхніх вимог.  

  Нерідко можна зустріти думку, що об’єднання Чехії й Словаччини після Першої світової було свого роду несподіванкою, ледь не чудом, оскільки ментально словакам ближчі поляки чи навіть угорці, з-під панування яких їм тоді вдалося нарешті вирватися. Твердий католицький світогляд, мовна близькість і наявність спільного кордону могли б спричинитися до появи Польщословаччини, і тоді історія Центрально-Східної Європи розвивалася б інакше…  

29 квітня виповнилося 99 років з моменту проголошення Гетьманату Скоропадського. Влада з помпою відзначає і вшановує інших діячів революції 1917–1921, а Гетьмана уникає. Хоча він для країни зробив найбільше.