Замість репортажу   Львів, 7. травня. Зриваючи картки стінного календаря, щоденно збираюсь проспівати повним голосом на народній мотив "А вже весна", але розігнавшись, застрягаю вже на другій стрічці, дальше мугикаю лиш під носом притишене "мурмурандо" ("А вже красна?! — теж чудасія!) і не без заздрости думаю про щасливців-предків, що в відступі часу між зимою і літом могли творити пісні радости.  

Враження з поїздки до Канева  

(Репортаж з дороги)     "Молодому козакові Мандрівонька пахне..." (Нар. пісня)   У математиці часових понять   За вікном темрява й тиша і тільки час до часу напівсонне перекликування собак. Вказівки годинника перейшли на шосту. Крайня пора на виїзд, щоб успіти до ранішнього поїзду. В тишу падають важкі хвилини напруженого чекання. Врешті... На порозі задуднів відгомін кроків.   — Вже ладить віз.  

(У дворіччя "Українських Народних Зборів Західної України")     Події котилися, як відлами розторощеної бурею скелі. Від щораз нових ударів темніло в очах, думки розтікалися... Непередбачене ніколи в кошмарних гарячкових снах, найгірше з усього — сталося: большевицька навала заливала наші села й міста. Люди ставали на шляхах і, здавивши глухий скорч у грудях, широко розкритими очима вп'ялювались у вихуділі, жовті, в брудносірі шинелі, в неповоротні машини.  

"Зостався сиротою з святими горами Дніпро"   Нелегко перекидатись з екстрема в екстрему, але зчасом ми призвичаїлись до наглих переходів з настрою в настрій, до суперечних почувань, незрозумілих парадоксів, що виступають на кожному кроці в цьому прекрасному місті.