Вельмишановному Панові Броніславу Коморовському Президентові Республіки Польща   Вельмишановний Пане Президенте!   Інцидент, що стався в Луцьку після поминального богослужіння, сколихнув не лише моє сумління, а й сумління усіх тих, для кого дорогими є цивілізовані стосунки між польським та українським народами.   Ви приїхали на нашу землю як паломник, що в молитві віддав шану жертвам братовбивчого конфлікту. Паломника благословляють і частують, а не ображають.  

Близько сотні українських та польських громадських активістів спільно вшанували пам'ять жертв Волинської трагедії. Відбулася спільна молитва на цвинтарі в Павлівці – місці, що стало символом трагедії для поляків, а потім – на цвинтарі в Сагрині, місці трагічної пам'яті українців. Ще один крок до того, щоб ці місця стали спільними символами трагедії для двох народів. Про перспективи досягнення цієї спільності говоримо зі співорганізатором скорботної акції, віце-ректором Українського Католицького Університету Мирославом Мариновичем.  

Єдина спільна позиція, яка стосується цілого польського політичного класу – це анґажування на користь незалежності України. Такої згоди парадоксально нема вже в квестії незалежності самої Польщі, тим більш тому тішить, що так дуже залежить нам на східному сусідові. До нудоти нагадуймо собі за Ґейдройцєм, що не буде самостійної Польщі без самостійної України. І додаймо: не буде демократичної Росії без європейської України.

70 років тому, 4 липня 1943 р. трагічно загинув в авіаційний катастрофі прем’єр-міністр уряду Польщі в екзилі, головний командувач Польських збройних сил, генерал зброї Владислав Сікорський.

Розмова з Блаженнійшим Святославом, Верховним архієпископом Києва та Галича, зверхником Української Греко-Католицької Церкви.     МИРОСЛАВ ЧЕХ: Візит до Польщі пов'язаний передусім з ювілеєм 1025-ліття хрещення Київської Руси. Проте в контексті польсько-українських взаємин, а також відносин між католицькими церквами в Польщі й Україні особливо суттєвими будуть події, пов’язані з відзначенням 70-ї річниці Волинської трагедії.  

70-річчя Волинської трагедії. Прислухаймося до Яцека Куроня, що закликав, щоб поляки та українці пам'ятали про минуле разом. Особливо ті, кого скривдили  

  Презентація книжки Ґжеґожа Мотики «Від Волинської різанини до операції "Вісла". Польсько-український конфлікт 1943-1947 рр.» у львівській книгарні «Є» перетворилася на гарячу дискусію пам’ятей. У якій традиційно багато говорять, але мало прислухаються.  

Початок літа — а надто, якщо рік літа закінчується трійкою — є часом напруження у стосунках українського та польського народів. В цей час суспільство обох країн тихо рефлексує і голосно говорить  про Волинську трагедію, вже 70-та річниця якої минає цього року.   Поляки глибоко досліджують тему того, що відбувалося на Волинських теренах фактично від часу закінчення Другої світової війни. Українці ж допіру від здобуття Незалежності. Згоди, однак, в цьому питанні немає й досі. Волинська трагедія — рана, що кровоточить. Гоїть її хіба молитва…

Радянські партизани нацькували німців на українську поліцію, на її місце прийшли поляки. Закрутилася спіраль вбивств. Російські агенти діяли відповідно до ретельно підготовленого плану     Писати про антипольську операцію УПА на Волині у 1943 році – це як тримати гаряче залізо. Жахливий біль та опіки аж до кісток.  

Звернення Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Української Греко-Католицької Церкви до вірних та всіх людей доброї волі з приводу 70-х роковин Волинської трагедії Всечесному духовенству, преподобному монашеству, мирянам Української Греко-Католицької Церкви та всім людям доброї волі   Дорогі в Христі!