Одного дня Харків перестав бути українським містом. Лише на кілька годин. 1 березня. Патріотичний мітинґ харків'ян завершився кривавим штурмом місцевої ОДА, зайнятої силами «самооборони Майдану», та відчутною загальною антиукраїнською істерією на вулицях міста.   Зараз вже достеменно відомо, що це сталося не без «дружньої» допомоги з-за кордону, зокрема за участю спеціального загону «акторів-провокаторів», що гастролювали й іншими містами України. Але ця обставина пояснює не все.  

Спроба аналізу сучасної української драматургії     "Я не можу пригадати жодної вдалої драми, яка би не приносила задоволення як при її перегляді, так і під час читання".                                                                                                                                                               Володимир Набоков

​   «Я ніколи не вбив людини, і я завжди думав і думаю, що убивство людей на війні – таке саме вбивство, як і без війни... Коли я в роки 1941–1945 робив усе можливе, щоб ухилитися від солдатчини, я це робив не тільки тому, що з обох боків це не була війна мого народу, а й тому, що я не мислив себе вбивцею». Юрій Шерех (Шевельов)