Жорстоке побиття мирних демонстрантів в ніч проти 30 листопада обурило країну і підняло на справді масовий протест. Чим керувалися бійці «Беркуту», коли не просто відтісняли з Майдану Незалежності демонстрантів, а доганяли тих, хто втікав, кидали на землю і дико били? Вони мали такий наказ? Чи це була спонтанна реакція на можливість вчинити насильство над тими, хто слабший?   Ніч 30 листопада. Майдан Незалежності  

145 років тому, 8 грудня 1868 року у Львові заснували Товариство "Просвіта", яке невдовзі перетворилося на масову національну громадську організацію українців Галичини, яка на початку ХХ століття поширила свою діяльність на всю Україну й інші країни, де були українські поселення.  

Львів — місто, яке фактично першим зреагувало на відмову чинної української влади підписувати Угоду про асоціацію з ЄС. Євромайдан тут постав ще в ніч проти 22 листопада. Львів'яни не здаються і дотепер — вони стоять на вулицях свого міста і масово їдуть на майдан до Києва.

Ельфріде Єлінек. За дверима. З німецької переклала Оксана Курилас. – Київ: «Видавництво Жупанського», 2013. – 216 с.    

«Тут нотабене: у фон Трієра ніхто н е с м і є т ь с я, к о л и  с т р а ш н о, і це, як на мене, найпевніший знак, що його людство "нічого кращого не заслужило". Сміх - це не тільки спосіб психологічного самозахисту, це ще й прояв соціальної щорости (не з усіма можна сміятися, і вже точно не надто посмієшся на самоті!); спільний сміх так само насущний для міжлюдського зв'язку, як і спільне споживання їжі». Оксана Забужко, «З мапи книг і людей» – «Планета полин: Довженко-Тарковський-фон Трієр, або дискурс нового жаху».                          

 

Львівський майдан за кілька днів свого існування став темою №1 для обговорення і в медіях, і в суспільстві. Студентська акція отримує радикально різні оцінки — від захоплених панегіриків до жорсткої критики, але майже нікого не залишає байдужим. І саме це показує важливість феномена.     Набої для революції чи «майданс»  

Ініціативна група молодих львівських художників створила проект до 80-ї річниці Голодомору у Музеї історії релігії, і назвала лаконічно – «Хліб». Автори вважають, що про голодну смерть мільйонів українців час говорити без патетики.  Тому вони не ілюструють, а створюють асоціативні ряди, щоби відвідувачі змогли спробувати відчути і переосмислити історію національної трагедії на особистому рівні, з тим, аби більше з нами такого не повторилося.  

Кілька разочків за все моє культурно-свідоме життя пам’ятаю, як випадав із контексту, коли мені повідомляли про явища української культури, про які я ні слухом ні духом (а повідомляли не просто так, а буквально звідусіль ці явища самостійно кричали, а друзі під’юджували звернути на них увагу).

Надвечір 21 листопада 1918 року після трьох тижнів боїв за галицьку столицю українське військо й уряд ЗУНР вийшли з міста. Наступного дня весь Львів опанували поляки.