Кілько нас всїх Русинів в Америцї — годї знати, бо статистика о тім не згадує. Маємо 28 парохій, а числячи пересїчно по 1.500 людей на одну, то випаде 42.000 Русинів. Подвоївши сю цифру Русинами, котрі не належать до парохій, то випаде сума нашого народу в Сполучених державах по-над 80.000.

Очерк

  Як довідуємо ся від осіб гідних віри, — урядові круги, перевівши дослїди в справах еміґрації, прийшли на основі справоздань властей політичних в краю, до пересвідченя, що сегорічна еміґрація селян була більша, нїж могло здавати ся. Після обчисленя з остатних часів вийшло мало-що не трицять тисяч душ — мужчин, женщин і дїтей. Однакож в тій загальній сумі містить ся вже й частина вийшовших на роботи до Бесарабії і Румунії, котрі мабуть повернуть. [Політичні власти повітові подали взагалї цифри убувших людей в повітах.]  

  Про еміґрацію з пoвiтів борщівского, заліщицкого і кіцманьского пише черновецка Gazeta Polska:   "Еміґрація люду руского з Галичини до Россії обібрала собі тепер нові дороги. Позаяк в Галичинї здовж кордону уставлено жандармерію, котра задержує еміґрантів, то хлопи з повітів залїщицкого, борщівского а навіть з кіцманьского почали переходити границю від сторони Буковини, именно здовж полоси межи Онутом а Новоселицею.  

  [Статья надіслана.]   Як різнородно толкує праса краєва і загранична про справу еміґрації селяньства нашого до Россії, то відомо вже з "Дѣла". Що толки ті в великій мірі безосновні та видумані за зеленим столиком, се річ певна. Люде, що нїколи не стикались з селянином, не знають єго положеня економічного і про долю єго нїколи не дбали й не журились, — всї тепер шукають причин еміґрації не на основі дїйстних обставин, але кождий — просто сказавши — комбінує з воздуха і замість пояснити цїлу справу, затемнює єї.

Еміґрація до Америки — се річ, котра стоїть в теперішних часах на порядку дневнім. О нїй найбільше думають наші селяне, але она зацїкавлює кождого чоловіка, котрого обходить доля народу, а вкінци і самі власти мають богато дїла по канцеляріях з причини оживленого руху еміґраційного. І руске товариство "Просвіта" заинтересувало ся тою справою, бо на засїданю з дня 11 грудня 1891 року видїл того-ж товариства ухвалив видати книжочку про еміґрацію до Америки і взагалї по-за границї рідного краю.

За що, не знаю, називають, Хатину в гаї тихим раєм? Я в хатї мучив ся колись, Мої там сльози пролились, Найперші сльози! Я не знаю Чи є у Бога люте зло, Щоб у тій хатї не жило... Шевченко.    І.  

Тілько що надруковане письмо Сироти Лемка може, як на тепер, стати замісто того, що ми мали писати ізза вадовицкого процесу, тим більше, що воно новими свідками потверджує ті насильства та здирства, на зарібних людей із Галичини, Угорщини та Буковини*) що в величезнім і страшнім образі вийшли на верх на вадовицкій росправі. Як би можна на се порадити, про се ми писали в попереднім числі, тепер же скажемо дещо про саму американску Русь.  

(Письмо з Америки)   21 марта 1890.  

  І.