А бодай же вас та з вашою конституцією і артикулом 19-им!  

 

У Львові дня 16 м. ст. лютого 1892.   Від кількох лїт станула у нас знов на порядку дневнім справа правописна, а видвигнула єї сим разом не політика, a педаґоґіка, хотяй не дасть ся заперечити, що питанє правописне у Русинів австрійских містить в собі і признаки політичні, бо правописи більше або менше фонетичної вживають народовцї, a москвофіли уживають россійскої правописи етімольоґічної.  

 

відбулось вчера — а заким подамо загальний хід сего віча, зазначимо вражіня, які оно мусїло викликати у кождого щирого Русина.  

У Львові дня 27 н. ст. сїчня 1892.  

Дивну прояву обсервуємо в найновійшім часї: москвофіли і радикали, — ті, що в часї истнованя т. зв. солідарности партий робили, що тілько могли, аби солідарність тую розбивати, тепер на всї заставки чим-раз дужче кричать о потребі солідарности і пускають всякі штучні огнї на заслїпленє здорових очей руского загалу. Зі всего видно, що при нинїшній ситуації им невигідно і види на будучність у них що-раз більше помрачують ся... А серед публики рускої попадають ся такі, що фрази і фаєрверки беруть за щирість, за добру монету. Наївні, наївні!  

І.   В сих днях минає рік від часу звістних заявлень в галицкім соймі, котрі привели з собою зміну в політичних відносинах Русинів галицких, зміну тактики політичної.  

  В остатнім нумері петербургских "Славянских извѣстій", opґaнy "Славянского благотворительного общества" знаходимо допись зі Львова від одного в тих москвофілів, котрі їздили до Кієва на похорон пок. Ив. Наумовича, — допись, посвячену памяти кієвского митрополита Платона де "дурисвіт" так пише:  

І.   Збори членів турчаньскої "Народної Ради", що відбули ся перед кількома днями в Турцї, а з котрих ми здали справу в "Дѣлї", не випали так, щоби могла справдї мати якій вплив на нинїшну нашу ситуацію. Перейшовши точки резолюції, ухваленої зборами, бачимо в них — по-при де-що баламутне — досить річей добрих, хоч не нових, але не бачимо нїчо такого, що би чи то розяснювало нинїшну ситуацію, чи вказувало якісь нові дороги. Все те усунено на бік, поминено мовчки. А прецїнь то було питанє найцїкавійше і найважнїйше.