У ці ледь відбруючі, наповнені складнопідрядними ритмами і мерехтливим світлом композиції, де минуле відчутне як паралельний часовий вимір, можна вдивлятись годинами, як в хитроплетений східний килим, фантасмагорії інею на склі чи вигадливі сецесійні арабески….

Напевно, немає жодної людини в Україні, принаймні, в Західній Україні, яка б не чула і не наспівувала хоча б раз в житті «Гуцулку Ксеню». Хай що прийшло вам на думку, коли ви почули про прем'єру українського фільму з однойменною назвою, забудьте про стереотипи.

Василь Барвінський створив високі зразки у галузі камерної музики, зокрема фортепіанної. Недарма його називали українським імпресіоністом, через колористичну гармонічну мову і дуже тонке поєднання її з українським мелосом

Сценічна координація руху з «ритмічним тілом» музики барокової опери надзвичайно важлива. Ритм інспірує екстраверсію тіла. Емоції перекладаються на мову жестів і міміки.  Афекти, закодовані у риторичних фігурах, розкриваються назовні не тільки через інтонацію, а й формують емоції у фізичну графіку.

Цього разу кандидаток подавалося лише двоє, що зайвий раз засвідчує суттєвий кадровий голод у львівській культурі. Але одну з них до участі у конкурсі не допустили.

У цих образах чітко вима­льовується героїчна лінія. Всі вони майстерно окреслені, проте постійно коливаються між реальним життям і невло­вимістю вигадки. 

І от вчора я дізнався, довідався і… не повірив. Тоді вжахнувся. А потім розгубився: а хто ж тепер замість нього… хто ж тепер напише все оте, що він міг би… (ні, умовний спосіб тут цілком недоречний) – що він (і тільки він) міг написати. хто?.. In memoriam ЛЕОНІДА УШКАЛОВА

Вона може говорити голосом вбутого в життя часу, голосом, що вміє сказати про великий масштаб великих актів дії – терпіння, болю, співчуття. Коли вони не просто одиничні, приватні, а утворюють великий наратив історії, у якій ми усі живемо.