Краса «Війни в небі» Домініки Фейґлевич дуже тендітна та ніжна, «Ангелів в Америці» Кшиштофа Варліковського — масштабна, потужна та сильна. Побачивши її, можна вже не так фатально сумувати, що театральні куртини опустив карантин.

Ні до, ні після «Кантики для Лейбовіца» Волтер Міллер романів більше не писав. Майже. Можливо тому, що вклав у свій magnum opus усе, що хотів сказати людству.

На кінофестивалі Docudays відбулася прем'єра документального фільму «Зарваниця» виробництва кінокомпанії «Сучасне українське кіно». Фільм документує пішу ходу до урочища Зарваниця. Авторами проекту є режисери та художники Ярема Малащук та Роман Хімей, які цього року отримали головну премію PinchukArtPrize 2020.

Свого часу він теж не був відомий у масовій культурі, але для знаючих людей, для інтелігенції, був дуже авторитетною фігурою. Це сторінка історії не тільки українського малярства, але й освіти, фотосправи.

«Пацики» не просто не зникли, вони еволюціонували, їм тепер не потрібно влаштовувати махачі на районах, вони можуть купити собі кращий одяг, можуть виїхати зі своїх містечок і зрештою «зробити нас всіх разом».

Співаю у Чернівецькій філармонії, бо звідси мій дідусь, і я хочу віддати данину пам’яті. Хочу, щоб у нас цього року вийшла книжка про нього, ми над нею посилено працюємо, ось привезла до Чернівців 2 тисячі сторінок архівів.

Читати поезію Лаюка – це ловити моменти, моменти художнього самозаглиблення, певного одкровення, зближення, спроби вбудовування власного мікросвіту у макросвіт, так само власний.

Протиставлення краси і жаху, – звідси легко вивести дві прикметні характеристики творчости Тарнавського: метафоризацію світу, в якій закладено людську схильність до краси, й екзистенційні теми, зокрема тему смерти, присутню у багатьох його творах.