Цього тижня члени Шевченківського комітету приїдуть на вистави опери «Лис Микита» до Львова, щоб оцінити твір, який увійшов у другий тур конкурсу в номінації «Театральне мистецтво» на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2021 року.

«Толоку» режисер возив на Схід: в зоні АТО ділитися такими фільмами найбільш результативно. У різних місцях, в бліндажах, просто неба. Перший раз – Піски. Режисер згадує побратимів, з яким тоді познайомився. Не всі залишилися живі. На Сході особливо зрозумілі символи Михайла Іллєнка: українську Хату треба захищати.

Український театр, який переживає зміну режисерських поколінь і зміну світоглядних моделей, незворотно опиняється на роздоріжжі репертуарної політики. І завмирає в нерішучості, обираючи між «вічним» і «сучасним».

Звук — це і спосіб дослідження внутрішнього світу, і форма впливу — на партнерів по гурту та слухачів. Коли подобається отримувати естетичне задоволення від звуку, експериментальна музика, як криголам, проламує пласти реальності й культури та винаходить нові ходи.

Мисткиня підпорядковує загальний вигляд картин певній ритмічній, кольоровій і тональній градації, створюючи єдину органічну форму, яка найбільш вдало виявляє природну властивість матеріалу, – яскраво освітленого та майстерно ушляхетненого.

Використавши час соціальної ізоляції для творчих експериментів, поетеса і композитор стали спвівавторами аудіокнижки «Обійми мене…», якою прагнуть обдарувати слухачів настроєм об’єднання, любові та підтримки.

Яскраво виписаний малюнок домашньої деспотії дає акторці Ірині Швайківській багатий матеріал для сценічного втілення, з діапазоном інтонацій, з неодмінною присутністю елементів магічних народних ритуалів і наскрізним відчуттям Божої присутності.

Не так важливо, чи справді існував художник Марко Мазур, як те, що українське мистецтво все ще неналежно поціноване у світі – величезні пласти мистецької спадщини були викреслені з історії через російські репресії.