Про щось таке думалося ще торік до його 60-річчя, але написалося ось аж тепер. Вже до цього його дев’ятого травня. Бо ж 9-те не тому що..., а тому, що це день його народження.

Київська бієнале започаткувала Ініціативу екстреної підтримки українських працівників культури та мистецтва. Головна мета — надати невідкладну матеріальну допомогу тим, хто під час війни залишається в Україні, але змушений жити в умовах окупації та/або переїзду.

Бентежний післясмак нової штуттґартської «Валькірії» спонукає до дискусій. У кулуарних розмовах з учасниками і гостями оперної продукції дискутувалося, однак, не про спасіння Ваґнера, Вотана і Брунгільди, а про перемогу України. 

Найціннішим для мене є те, що через малюнки і плакати, які публікую в мережі, відчуваю величезну підтримку. Чимало людей є моїми однодумцями, які масово поширюють мої роботи між собою. Я ж лише об'єдную нашу спільну думку в образ.

Перша онлайн-трансляція відбудеться 6 травня. Оркестр Львівської національної опери під диригуванням Івана Чередніченка, чиї батьки були безжально вбиті російськими окупантами в Ірпіні, презентуватиме проект доленосним твором симфонічної музики – Симфонією №3 Бориса Лятошинського.

У травні Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика продовжує серію онлайн концертів «Україна-2022. Музи не мовчать». Головним завданням серії стала підтримка українських музикантів під час російського військового вторгнення.

Об‘єкти, представлені на картинах, це конкретні споруди історичного значення, що постраждали через брак захисту. В нашій історії ми бачимо, що наслідки тривалої бездіяльності такі ж страшні, як і різкий збройний напад.

Коли місто зазнає авіаударів, багато людей працює кожен на своєму місці. Вони не знають, чи матиме їхня робота сенс за кілька хвилин. Але вони роблять те, що можуть зробити лише вони. Митці мають робити те саме. Перш за все, для того, щоб це не сталося знову!