Приюти для піяків.

В міністерстві судівництва виготовлено проєкт закона о публичних домах приюту для осіб віддаючих ся піяньству. Проєкт сего закона вже відосланий до презідії ради державної, котра мабуть переведе над ним нараду сеї осїнної сесії. Иніціятиву до виготовленя такого проєкту дали сойми моравскій і долїшно-австрійскій, а комісія економічна ради державної ухвалила в 1892 р. резолюцію взиваючу правительство, щоби виготовило такій проєкт.

Головні постанови проєкту закона суть такі: Щоби повздержати, наглядати і опікувати ся особами віддаючими ся піяньству, можна засновувати публичні приюти для піяків. Устроювати такі приюти можуть: держава, край, повіт або громада; рівнож більше країв коронних може разом заснувати один спільний приют. Відданє до приюту може наступити або добровільно або примусово. Особи, що віддають ся налоговому піяньству або надмірному уживаню напитків, можуть бути приняті до приюту на власну просьбу, єсли припускає ся, що захід коло них зможе повздержати их від піяньства або допоможе им побороти сей наліг. Однак приняти до приюту можна лиш тогдї, єсли петент заявить перед судом, що рішив ся вступити до приюту, аби відвикнути від піяньства. Але і ті, котрі в сей спосіб добровільно вступили до приюту, не можуть самовільно виступати з него, бо они по вступленю стоять на рівни з тими, котрих віддано до приюту в силу ореченя судового.

На основі судового ореченя можуть бути віддані до приюту: 1. ті, що були покарані більше анїж три рази в однім роцї за переступство закона о піяньстві; 2. недужі умом і в наслїдок сего віддані до заведеня божевільних налогові піяки, котрі однак прийшли до притомности а не в силї заволодїти собою та оперти ся поновному піяньству; 3. налогові піяки, котрі суть небезпечні під взглядом моральним або економічним.

Приняті раз до приюту можуть там і против своєї волї бути придержані, а щоби их поновно приставити до приюту, можна візвати поміч суду або властей політичних. Придержуванє в приютї не повинно тревати довше як два роки безпереривно; однак може бути видане ореченє судове і против тих, котрі були два роки в приютї, єсли заходять случаї наведені повисше під 1 до 3.

Приюти мають бути так уладжені, щоби приютники відвикли від уживаня алькоголю, змінили спосіб житя та набрали фізичної та моральної опори против нових нападів пристрасти алькоголічної. В приютах, над котрими начальний нагляд буде виконувати власть державна, можуть бути заведені, як по шпиталях, різні кляси що-до удержаня.

Ореченє, що якась особа має бути віддана до публичного приюту, прислугує дотичному судови повітовому. Примусове ореченє в дорозї урядовій наступає лиш в тім случаю, єсли хто в однім роцї був більше як три рази караний за піяньство, в инших случаях (під 2 і 3) лиш на внесенє, котре поставити мають право: родичі, дїти, супруг, опікун, куратор, управитель заведеня лїчничого або для божевільних, в котрому пяниця під той час перебуває, або вкінци також прокуратор. Що-до піяків налогових, котрі собі самим або приналежним до себе особам суть небезпечні під взглядом моральним або економічним, або загрожують безпечности своєї особи і инших осіб, може поставити внесенє на примусове відданє до приюту також начальник дотичної громади. Таке внесенє має порішити власть судова після процедури в справах неспірних. Однак перед виданєм ореченя мусить бути дотична особа завсїгди переслухана і мусить бути долучене ореченє знатоків (псіхіятрів). Остаточне порішенє ореченя суду повітового, силою котрого віддає ся кого до приюту, єсть застережене судівництву першої инстанції. Виконанє поручає ся власти політичній. Принятє до приюту наступає без огляду на приналежність і не може зависїти від зложеня з гори або запорученя звороту коштів удержаня.

Приняті до приюту в силу ореченя судового мають бути з-відтам випущені, єсли се ореченє в дорозї правній єсть змінене або знесене, відтак єсли дотична особа не потребує дальшої опіки заведеня і догляду, або єсли дворічний речинець минув. Крім того випускають приютника єсли дальше зaдержанє в приютї з огляду на стан єго і степень розвитку піяньства не дає вигляду на успіх, або єсли приютник западе на таку недугу, котрої не можна лїчити в приютї.

По однім роцї може управитель заведеня, порозумівши ся з лїкарем приюту, увільнити часово, на пробу, приютника з заведеня. Єсли він попаде на-ново в наліг, то власть політична повинна зарядити поновне відставленє єго до приюту. В тім случаю час, переведеный на свободї, не має бути вчислений до максимального законного речинця побуту в приютї. Єсли би хто, мимо заходячих причин до увільненя, був придержуваний в приютї против власної волї, то може він, а взглядно єго свояки, опікун або прокуратор, домагати ся, щоби суд повітовий, в котрого окрузї находить ся приют, увільнив приютника. Крім того прокуратор повинен заняти ся кождим случаєм, скоро лиш довідає ся о неправнім придержуваню когось в приютї. В наслїдок примусового відданя до приюту власть батьківска устає на той час, а єсли відданий має маєток, то треба для него установити куратора.

Вкінци проєкт містить постанови карні против тих, котрі старають ся перепинити дїяльність приюту. Хто намавляє з успіхом приютника до утечи або єму допомагає, має бути караний строгим арештом від 1 до 6 місяцїв; хто доставляє приютникови напитків, коли єсть в заведеню, підпадає карі від трех місяцїв арешту.

Дѣло