[Відозва в справі педаґоґічного журнала.]
Справа домашнего і публичного вихованя стоїть у нас позаду всїх справ, якими руска суспільність теплїйше та горячійше занимає ся. Сли деколи й говорить ся або пише ся про вихованє [та й то лиш публичне!] то звичайне идентифікує ся вихованє з просвітою, вяже ся єго тїсно з вихованєм шкільним і натякає ся пpо него, сказати-б, убічно, по дилєтантски, не запускаючись глубше в саму суть вихованя. А прецїнь вихованє є відрубна віду самої просвіти галузь наука спеціяльної, котрою деинде поважно занимають ся світлі люде, специфікують єї та розвивають в теоріях яко галузь науки найпрактичнїйшої для житя, котра з самою просвітою о стілько схожа, що має тоту саму цїль, таку-ж паралєльно идучу дорогу, та що обидві обопільно собі помагають і зміцняють ся, щоби осягнути свій идеал. А идеалом виховуваня, після Герберта Спенсера [котрого провідних думок ми переважно придержувати ся будемо] є: "Уздібненє чоловіка до житя звершеного і всесторонного".
А вже справа виховуваня домашного не виходила ще у нас з тїни. Яснїйшій проблиск людскої думки не озорював ще єї ночи. Она полишена сама собі, полишена традиційно жінкам, матерям і природї; чи, і яке підготовленє мають матери для сповненя так шляхотного і важкого в наслїдки обовязку взглядом своїх дїтей — се суть тайни жіночі і житєвої традиції... Яко самоуки, без політичної самостійности, власними силами двигаємось і рвемо ся до житя суспільного і політичного горячково, без конкретної проґрами интензивної працї, без єї роздїлу між себе, а за-для браку людей і иніціятиви деякі галузи наук лишають ся зовсїм на боцї і в повному забутю.
Одною з таких галузей являє ся і наука виховуваня як молодежи так і суспільности, яку в житю домашнім так і публичнім, на превелику шкоду нашого поступу і культурного житя.
З отсих же то причин, спонуканий товаришами по званю і другими світлими людьми такої-ж гадки, та порадившись між собою, рішились ми видавати журнал п. заг. "Дім і школа місячник педаґоґічний, присвячений справам домашного і публичного виховувань молодіжи та справам народного шкільництва". Тим журналом хочемо подати иніціятиву, заинтересувати як дальших Товаришів працї так і ширшій загал рускої світлої Публики наукою домашного і публичного вихованя і сим дати почин до теоретичного розвитку сеї галузи; а дальше щоби в тім напрямі посвятили ся праци, котра сторицею оплатить ся доброму для нашої суспільности і милим спомином від наслїдників.
Місячник сей [котрого першій випуск вийде по можности в жовтни с. р.] обнимати буде місячно найменше три аркуші друку великої шіснацятки, стояти-ме річно з місячною пересилкою почтовою 4 зр., піврічно 2 зр., чвертьрічно 1 зр., платних завсїгди з-гори.
Містити в нїм будемо статьї, що будуть тикати справу головно науки виховуваня домашного і шкільного, а по можности все те, що може причинитись до пізнаня чоловіка-людини з єї проявами духового і фізичного житя, людскі змаганя, бажаня, идеалізацію і дефініцію щастя, прояви любови і жадоби житя; по-при тім ми старатись будемо запізнавати наших приклонників з условинами, які подають наукові дослїди і правила житєвої практики, виховавчо-літературні здобутки наших часів, котрі можуть причавити ся до здїйстненя і осягненя людских змагань в житю.
Що-до самих предметів наукових, то передовсїм старатись будемо вихіснувати их сторону практичну, тямлючи, що всяка наука повинна мати на метї: стати чоловікови помічною в тяжкій борбі житя, та що позаду того має она для людей лиш теоретичну, менше для житя пригожу вартість. В розмістї місць для поодиноких галузей будемо придержуватись подїлу Герберта Спенсера, яке начеркнув той учений в своїй праци "О вихованю". Однак найважнїйшу вагу будемо класти на те, що у нас найбільше занедбане та що треба-б як найскорше надробити именно: на психольоґію, фізіольоґію і гіґієну, а при тім о найважнїйших методах теперішного виховуваня. Не залишимо також приглянутись виховуваню традиційному у нашого народу, та як оно записало ся в народній пісни і приповідцї.
Зовсїм окремий віддїл присвятимо розвоєви язика у дїтей, уважаючи сей розвій за анальоґічний, хоч лише в мінятурі, з историчним розвоєм язика цїлого народу, не йдучи вже дальше. Теплий куток визначимо також на всякі прояви дотепів, химер та підступів дїточих, яко проявів природного змаганя до самостійности, смixoвникaм і жартам з дїточого житя, але все ж і сей віддїл буде у нас трактований поважно, серіозно.
Вкінци мем старати ся запізнавати наших читачів из змістом поважнїйших публикацій инших народів, які дотикати-муть справ вихованя, науки і шкільництва, а не менше будемо подавати бібліоґрафічні вісти цїкавiйшиx праць.
Відзиваемо ся про-те сею дорогою до Вп. Товаришів по званю, до Світлих приятелїв молодежи, тої надїї нашої, до Академиків наших, що рвуть ся до працї і до кождого, котрому ясна вага вихованя для нашої будуччини, звольте спомогти нас передовсїм працями письменними з наведених галузей, а просимо о се як о лепту для свого народу, для єго блага і будуччини!
Кождий з одномишленників наших віддасть нам як найбільшу прислугу і сповнить свій моральний обовязок патріотизму, сли обере собі одну галузь і в тій консеквентно буде працювати, щоб дійти до фахового знаня, а скоро пересвідчить ся, що власне вдоволенє стане для него вже першою цїнною заплатою за труд.
Просимо рівно-ж о коротенькі а ядерні дописи з обсягу шкільництва і домашного житя дїтей, дописи учительскі а вкінци о информації, які віддїли і рубрики можна би ще запровадити, щоб журнал представляв як найбільшу різнородність і найобширнїйшій матеріял та щоби був интересний для як найширшого кружка наших Вп. Читачів.
Ми зі своєї сторони прирікаємо, що будемо старати ся всїми силами о постепенний розвій а здоровий поступ, а стояти будемо на становищи виключно науковім.
Журнал наш печатати будемо теперішною правописію шкільною і в тім напрямі не допустимо нїякої полємики.
Зголошуваня і працї, о котрі як найсердечнїйше просимо, присилати треба на руки підписаного:
Павло Кирчів учитель при 5-кл. школї в Перемишлянах.
Дѣло
22.08.1895