вже отворена а першій поїзд особовий вийшов зі Станиславова до Ясїня дня 14 с. м. вечером.
Від тої хвилї всї поїзди переповнені подорожними, цїкавими оглянути продовженє нового шляху та чудову околицю.
Почавши від 2502 стіп високо положеної Вороненки спускає ся поїзд з цїлою скоростію в долину Тиси. В Вороненцї запалюють вже лямпи в возах а поїзд зараз за Воронєнкою вїздить в 1325 метрів довгій тунель, до котрого проїзду потребує 2 мінут і 46 секунд. Сей тунель єсть збудований з каміня місцевого так просто, що стоячи при входї бачить ся світло з другої сторони; середина тунелю єсть угорскою границею.
Перед стацією в Земирі, де написи находять ся вже лише в мадярскім язицї а службу повнять вже самі Угри, переходить поїзд ще один меншій тунель. Від стації Земир зміняє ся краєвид вже майже цїлковито. Щезли вже прекрасні стрімкі скали, шум Прута утих а пoїзд котить ся спокійною долиною Тиси. Гори тут уже в части управлені і замешкані майже по самі вершки; у воздусї чуєш тепленькій полудневий вітрець.
Поїзд обходить майже довкола місточко Ясїнє [Керешмезе], що тягне ся довгим чорним пасмом над Тисою, і вїздить в красний дворець. Тут не побачиш уже купелевих гостей, як на галицкій сторонї, але чорні товпи місцевих жидів, котрі зoвcїм не різнять ся від наших. І краєвид тут змінений. Замість красних, буйних зелених лїсів тут зруби або темно сїрі лїси знищені корником.
Нарід там наш, але бідний, зруйнований жидами-мадярами, свою бесїду задержав, а по мадярски говорять там як-раз такі сфери, як у нас по польски. Величаві камінні віядукти заступають тут зелїзні мости. Земні роботи коло насипів ще не всюди покінчені. В наслїдoк сего пoїзд иде дуже поволи і що хвиля задержуєсь, а на стацію до Ясїня приходить все майже о годину спізнений.
Дѣло
21.08.1895