Арешти.

Від двох тижнів знову розпочалися арешти й інтерновання. Правда, не є вони загальної натури, не обнимають широких кругів населення, всеж таки відбуваються. Можна сказати, що в нових арештованнях немає системи. Поодинокі місцеві влади переводять їх відповідно до своїх поглядів. Одночасно переводиться реєстрацію бувших старшин галицько-української армії. Яке призначення має ця реєстрація, годі збагнути. Ми вже недвозначно зазначували, що збройна боротьба, війна для нас остаточно покінчена, і ми не маємо ні змоги, ні засобів знову її відновляти. На сторожі наших прав в сей момент кладемо слово. Воно має виказати слушність наших змагань.

Щож до арештів, то вони безумовно нічого не розвязують, до нічого не ведуть, нічого не рішають. Арешти й інтерновання можуть тільки дати підклад новим шкідливим для спокою країни і її населення почуванням. Говорячи про це, маємо на думці незмінні природні правила, а саме, що всяка акція рівняється реакції. Стверджуючи й пригадуючи кому слід цей фізичний закон, далекі є ми від якихнебудь погроз. В інтересі краю, його мешканців, в інтересі майбутнього хоч-би частинного вирівнання великих противенств, задля загоєння глибоких ран і задля втишення наболілих сердець — не тільки треба залишити перестарілі способи "унешкідливлювання" політичних противників, але навпаки треба як найскорше відкрити тюремні льохи, вязничні келії, табори полонених і інтернованих.

По всякій правдоподібности зближуємося до мира. Заки наступить офіціяльне розпочаття мирових переговорів і вирішення разом з тим квестії вязнів і полонених, політична далековидність, перспектива в будуче вимагає негайного гоєння ран.

Дати волю тисячам мучених людей, віддати батьків дітям, мужів жінкам, синів і доньок матерям — це єдиний шлях, щоби пригасити ятрячі рани. Позбавлення волі, так сказатиб — вже х-тим накладом, це тільки впертий, законсервований нерозум.

Громадська думка