◦ ◦ ◦ ◦

 

 

З табору полонених на Ялівци доносять нам, що відносини там в останніх днях значно погіршилися. Команда табору з незнаних причин зарядила увязнення більшої части полонених. По 80 людей замкнено в невеликих келіях і не позволено їм при нинішній спеці вийти навіть на 10-мінутний прохід. В келіях бруд не до описання. Ведра для нечистостей витворюють просто канальну атмосферу. Не диво, що при такім стані, що другий або що третій гарячкує. Хоpi о 40 до 41 степенях гарячки остаються дальше в келіях, бо не має кому передати їх до шпиталя. Харч цих нуждарів творить зупа, зглядно чорна кава або чай. Зупа чорна як чорнило являється радше помиями. Коли в келіях не вибух досі тиф, то це може в кождій хвилі статися. Звертаємося до дотичних властей, аби вглянули у невиносимі відносини в таборі на Ялівци та сповнили свій обовязок супроти полонених — Міка.

 

Колонізація в Радехівщині. В Радехівськім повіті, крім Павлова, парцелюють ще і обшар двірський в Дмитрові. Маєтність Дмитрів власність ґрафа Старжиньского з Лівчиць коло Жидачева, набув львівський адвокат д-р Юлій Новотни (Nowotny) 2500 морґів по уміркованій ціні. При купні пан ґраф застеріг собі, що вся земля т. є. ріля і сіножати, має продатися в дорозі парцеляції лише Полякам або тим, що змінили обряд гр. кат. на латинський з виключенням Українців і Жидів. Пан меценас Новотни вірно додержав услівя купна. Він відпродав цілу маєтність трем підприємцям з під Ряшева: Ślęzak, Kunsz і Homan і ті три рухливі панки мазури, спровадили до Дмитрова 120 мазурських селянських родин. Підприємці платили за кращий і гірший ґрунт пересічно по 2200 корон, гірший ґрунт продали по 4.200 марок на морґ а за лучший ґрунт жадають за морґ 7000 марок. Громада Дмитрів хотіла кількасот морґів гіршого ґрунту купити на пасовисько — та це й не вдалося.

 

Військовим властям до відома. В неділю дня 11. ц. м. зайшла в Грибовичах така подія: Підчас вечірні прийшла військова патруля під церкву та стала її окружати. Люди, що молилися в церкві, настрашилися та почали втікати з церкви. Тоді оден жовняр почав без причини стріляти та ранив одного мущину два рази в руку. Цей факт подаємо до відома дотичних властей, аби вони бодай в части припинили вибрики підвладних орґанів.

 

Евакуація Поділя. На зарядження польського воєвідства евакуовано усі уряди на Поділю. Польське державне майно майже в цілости вирятоване. Вже 6. ц. м. появилися під Камянцем большевицькі патрулі. Місто заняла українська армія і думає боронити його до останнього. Залізничий шлях майже усюди ушкоджений. ("Ґазета Поранна").

 

З опущеного Тернополя. Від прибувшого дня 13. липня до Львова офіціяла п. У. довідується "Ґазета Поранна" про стан в якому найшовся Тернопіль після евакуації. Тернопіль опустів зовсім. Осталися тільки бідаки, що не могли ніяким чином опустити міста. Нечувана харчева лихва росте з години на годину. Рівночасно паде вартість польської марки. За одну корону платять в Тернополі дві марки. Ціни харчів більш-менше такі: літра бараболь 30 марок, молоко 30 марок, кільоґрам мяса 100 М., хліба 100 марок.

 

Відібрання дебіту. Ґенеральний делєґат польського правительства зарядив відібрання дебіту ілюстрованій українській брошурі Осипа Меґаса п. з. "Траґедія Галицької України" (Докладний опис польських звірств в східній Галичині). Рівночасно заряджено відібрання дебіту часописі "Український Прапор", що виходить у Відні.

 

Дрібну продажу сахарини розділено між слідуючих купців в поодиноких дільницях: в І. дільниці Людвік Гошовскі, Академічна ч. 3., в ІІ. дільниці Амалія Анджейовска, вул. Янівська ч. 2., в III. дільниці Мальвіна Кротохвільова, вул. Коженьовського ч. 2., в IV. дільниці Северина Дракова, вул. Личаківська ч. 24., в V. дільниці Савина Хитра, вул. Галицька ч. 16., в VI. дільниці Амалія Городиска, вул. Льва Caпіги ч. 25. Мешканці цих дільниць, о скільки не належать до конзумів, можуть набувати сахарину в вище згаданих склепах, в скількости урядово означеній на місяць, на харчеву карту.

 

Громадська думка

16.07.1920

До теми