В справі громадної прогульки на виставу до Праги. Кождий з участників Бояньскої прогульки до Праги на виставу в poцї 1891-ім не може забути того сердечного принятя, якого дізнала руска громада від гостинних братів-Чехів. Пригадую лише такі Стежери або Неханіци, а навіть в самій столици ческого краю — в Золотій Празї кождий з нас чув себе більше Русином, нїж в нашім престольнім городї Льва, опанованім нам неприхильними елєментами. Прошу подумати, що коли у Львові в деяких місцях не заговориш по руски, аби не звернути зараз на себе уваги, то в Празї ти звертав на себе увагу публики своїм руским говором лише хиба за-для того, що там уважали тебе славяньским гостем і всюди були тобі привітні і щирі. Для нас Русинів по-при те, що такими прогульками розширюємо круг нашого знаня, така ще користь, що глядячи на поступ великого, здорового і добре зорґанізованого ческого народу, лїчимо ся з нашої апатії, котра — мимоходом сказавши — в послїдних роках сильне запустила корінє в наш національний орґанізм. Тепер ось лучає ся нагода такої громадної прогульки на ческу етноґрафічну виставу в Празї. Добре звістний нам всїм ческій писатель Франтішек Ржегорж, щирий друг руского народу, писав до мене в справі громадної прогульки на ческу виставу в сїм роцї. Не буду наводити слів того письма, скажу лише, що оно дише в кождім слові такою сердечностію, такою щирою симпатією для нас, що ми показались би вельми невдячними, коли-б сі запросини від нашого ческого приятеля остали без успіху — наколи б сотка-дві Русинів не явили ся в гостинній славяньскій Чехії. Лише трохи доброї волї, а всьо удасть ся знаменито, тим більше, що прогулька з 1891-ого року навчила нас непрактичних в де-чім. Однак розуміє ся само собою, що я, живучи на провінції, 38 кільометрів від найблизшої стації зелїзничої, не можу перевести гаразд такої орґанізації, а навіть нема у мене достаточного змислу орґанізаційного, длятого й не можу, мимо найщиршої волї, відповісти згаданому щирому покликови. Отже подаю сю гадку до прилюдної відомости, а до земляків живучих у Львові відзиваю ся: Ану-те панове! возьміть ся за дїло! Зложіть комітет, розпишіть до людей поклик та й обчисліть, кілько треба взяти з собою грошей на прогульку до Праги, а може з сеї муки вийде хоч малий колачик, сли вже не великій бохонець. Додам ще, що добре би було, коли б удало ся взяти і селян з собою. Для них з кождого взгляду пожиток з такої прогульки був би неоцїнений. Менї здає ся, що не жаль би на тую цїль призначити де-що з наших товариств, котрі взяли собі за мету економічне піднесенє нашого хлїбороба. — В Бережанах 25 червня 1895. Д-р Андрій Чайковскій. [Прим. Ред. З письмом п. д-ра А. Чайковского вповнї солідаризуємо ся. Гадкою громадної прогульки до Праги займають ся Львовяне. Тепер дїло так стоїть, що з припорученя видїлу "Сокола" чинять ся до слїди: на скілько численна могла би бути така прогулька. Справа — надїємось — стане ясно вже незабаром.]
Град падав сими днями в Цеброві і Покропивній повіта тернопільского і засїви по більшій части знищив.
В процесї кс. Стояловского против віденьского дневника Vaterland відбула ся дня 26 с. м. розправа перед судом повітовим у Відни. Кс. Стояловскій обжалував редакцію дневника Vaterland за те, що она не хотїла умістити єго спростованя на уміщене посланіє епископів против єго особи. Судья увільнив редакцію, мотивуючи тим, що против того рода посланій священикам не вільно виступати, а впрочім спростованє кс. Стояловского містило в собі більше заміти, нїж дїйстне простованє фактів.
Зараза на безроги ширить ся в повітї перемискім в громадах Барич, Халупки медицкі, Яксманичі, Коровники, Поздяч, Стобінко і Стібно. В тую околицю удала ся комісія зі спосібнїйших ветеринарів, щоби розслїдити заразу на місци.
Ческо-славяньску етноґрафічну виставу в Празї відвідало до 24-ого червня 438.719 осіб за платними білєтами. В будні днї гостей на виставі буває лиш по кілька тисяч, але в недїлї і свята завсїгди кількадесять тисяч. Сеї недїлї загостило на виставу 46.821 осіб.
Дрібні вісти. В Кракові почато сими днями відновлювати замок королївскій на Вавели під проводом проф. Одживольского. Роботи, поки-що зі внї, почато від північної сторони замку, де находить ся скарбець. — На зборі різників у Львові принято резолюцію: Домагати ся цїлковитого святкованя недїлї; що-до жидів-різників то могли би в недїлю рубати мясо лише ті, котрі святкують суботу.
Дѣло
26.06.1895