Брак знання чужих мов дався наглядно відчути українській суспільности по безпосереднім зіткненню з чужими народами підчас війни, а найбільше по упадку Австрії, коли німецьку мову треба було заступити француською та анґлійською. Заледви кільканайцягь осіб знайшлося, які могли взяти участь в державних конференціях і пертрактаціях з ріжними місіями, що приїздили з рамени антанти до З.О. У.Н.Р. А тепер, коли центр духового і господарського життя Европи переноситься в инші области, коли ми маємо навязати безпосередну звязь з тими новими центрами, коли ми маємо і мусимо слідити хід їх розвою і брати безпосередну участь, необхідне нам знання тих мов, котрі ми могли давнійше заступити знанням німецької мови. Школи підуть в сім напрямі і молодші покоління будуть вже виховані в зреформованих школах, опертих на західно-европейській системі, а не як до сього часу на пересіяній через середньо европейське — німецьке сито. А щоби і доростаюче покоління і старші не були позбавлені нагоди поповнити свій розвій в жаданім новим уконституованням Европи напрямі, забралися всі живійші майже відрухово до виучення західно-европейських мов, а головно француської й анґлійської.
Давнійше також училися у нас сих обох мов, але було більше сказатиб люксусово, поповнення едукації доброго тону, як напр. гра на фортепяні чи скрипцях. І на се позволяли собі звичайно заможнійші родини, і що найцікавійше — для дівчат. Тепер кождий відчув потребу знання цих обох мов і старається доповнити свої недостачі. Тому збираються у гуртки, шукають собі учителя (-ельки), платять і то дорого за години, сходяться, учаться, вправляються. До тепер є вже з того гарні успіхи. І серед таких саме гуртків виринула гадка, створення курсів француської і анґлійської мов, в яких могло би більше осіб брати участь і за дешевші гроші, бо серед автоматичного зросту дорожнечі дорожіють також оплати за години учителям. Длятого вже в місяці марті с. р. вийшла від кількох рухливійших людей ініціятива заложити анґлійсько-український клюб у Львові, де училися би члени анґлійської мови, училибися по анґлійськи думати, пізнавати бритійський народ і його життєву купецьку фільософію. На перших сходинах сього майбутнього клюбу при аналізі думок повстав плян на ширшу стопу, а саме не обмежуватися виключно до анґлійської мови, але дати можність охочим студіювати такі чужі мови, які кому подобаються. Тоді порішено поширити царину ділання такого клюбу на товариство, яке мало би характер українського поліґльота.
Значить порішено заснувати товариство, що поставило би собі ціллю поширювати знання чужих мов серед і української суспільности, яке впливало би морально на суспільність, заохочуючи до студій і помагало би матеріально при переведенню курсів. Словом заложити товариство, що стало би згодом українською школою живих практичних мов. Тоді зараз вибрано тіснійший комітет, який мав занятися сею справою, виробити статут для товариства і предложити його до апробати на нових сходинах. Так і сталося. Комісія з трьох осіб уложила статут товариства, який передискутовано відтак на сходинах, одобрено і рішено по полагодженню формальностей відіслати до намісництва до затвердження, що й зроблено.
Товариство приняло назву "Українське Товариство плекання чужих мов і культур" і поставило собі ціллю поширювати і плекати серед української суспільности знання чужих мов, їх культур наукою, курсами, бібліотеками, відчитами, виставами, прогульками, чайними вечерами, видаванням підручників, перекладів то що. Щоби товариство могло, як слід розвиватися, розділено товариство на секції, як напр. — анґлійську, француську, італійську, німецьку, чеську, російську та инші, відповідно до того, кілько членів до даної секції зголоситься. Кожда секція має свого провідника, свого учителя, свої курси, книжки так, що одна другій не перепиняє, лишень навпаки допомагає.
Сього шкільного року не можна було розпочати життя в товаристві, але треба би приготовити поле до успішної роботи по вакаціях, тому члени-основателі рішили скликати перші загальні збори товариства таки ще перед феріями, щоби перевести вибір виділу і поручити йому підготовити через ферії все потрібне до отворення зараз з початком шкільного року курсів бодай двох мов: анґлійської і француської. Значить, щоби постарався о льокаль, о учителів, о книжки то що.
І такі перші збори скликали члени-основателі на понеділок 14. червня с. р. о 5. год. пополудни в салі засідань тов. "Просвіта" II. поверх, але явилося так мало осіб, що виділу вибрати не можна було. Тому відложено збори на слідуючий понеділок, 21. червня ц. р. в тім самім льокалі, з тим самим денним порядком на 5. год. пополудні. Подаючи це до відома, проситься о численну участь всіх тих, яких ця справа безпосередно чи посередно інтересує, а головно професорів, учителів, студентів і тих, що хотіли би учитися або розвоєви такого, першого українського язикознавчого товариства сприяють. Чим численнійші збори, тим більший підбір людей до вибору виділу. Розходиться, щоби до виділу вибрати людей нових, охочих до праці та таких, що мають час і можність працювати, а не таких, що вже перетяжені працями по ріжних товариствах і комітетах. Справа важна, в своїх наслідках незвичайно глибока, тому надіятися можна, що збори на сей раз випадуть вже найліпше і судьбу товариства поручиться такому виділови, який успіє поставити товариство на пожаданій висоті.
Громадська думка
21.06.1920