Резолюції польского товариства демократичного в справі виборів до сойму.

Оногди подали ми коротку вістку про загальний збір польского товариства демократичного у Львові і про ухвалену тим збором резолюцію в справі виборів до сойму. Позаяк се товариство [посол Леваковскій, ред. Ревакович, Вислоух, Сташиньскій і другі] веде цїлий той передвиборчій рух мазурско-хлопскій, що проявляє ся зборами і вічами в західній Галичинї, — то цїкаво буде нашим читателям пізнати ухвалену у Львові того товариства резолюцію в повній основі. Ось она:

Зваживши з огляду формального, що так званий реґулямін передвиборчій — виданий польским колом соймовим в сїчни 1894 року при участи, пожаль ся Боже, т. зв. лївицї соймової, на перекір гадцї давнїйшого реґуляміну передвиборчого, основаного в приближеню на взорі великопольских [конечностію політичною диктованих] уряджень, і на перекір періодичним жаданям зьїздів делєґатів — не був ухвалений зїздом делєґатів окружних, котрий бодай що трохи міг би уходити за вираз опінії виборцїв, але єсть плодом самозванчої забаганки круга людей, котрі до такої ухвали не мали нїякого управненя;

зваживши дальше з огляду річевого, що у нас в Галичинї не заходить тепер конечність анї політична, анї навіть poзумна в интересї загалу потреба такого реґуляміну передвиборчого, котрий би начальний провід виборів до сойму і до ради державної віддавав виключно в руки послів, котрим мандат посольскій вигас, але противно — интерес загалу вимагає, щоби иніціятиву до такого проводу зіставлено свобідній, нїякими взглядами особистими не вязаній воли кругів виборчих, єдино покликаних критикувати дїяльність бувших послів та застановляти ся над вибором нових послів;

зваживши отже, що дотеперішна, через 30 лїт практикована і лише завдяки гнилій байдужности суспільности зношена процедура виборча полягали на довільности осіб, дїлаючих без нїякого уповажненя від виборцїв, виключно в интересї партії консервативної, маючої більшість в соймі, отже бажаючої забезпечити собі пocїданє давнїйше набутих і набуванє нових мандатів посольских средствами навіть неморальними, неправними або кодексом карним забороненими;

зваживши отже дальше, що тая практика в своїх наслїдках стала ся родителькою безнастанної корупції, котра фальшує стремлїня і наміри виборцїв, а помагає до осяганя мандатів посольских личностям, котрі не лиш не репрезентують виборцїв, але що гірше, улягають впливам ворожим тим виборцям, a служить иншим чинникам, котрим свій вибір завдячують;

зваживши, що згаданий реґулямін передвиборчій, скріпляючи дотеперішну шкідну для загалу орґанізацію виборів, ярко нарушує заґарантовану законами свободу виборів, бо иґноруючи або поминаючи волю виборцїв, запроваджує просто і виразно засаду накидуваня послів округам і громадам виборчим, а запевнює з гори перевагу певній лише кастї суспільности;

зваживши дальше, що обовязуюча тепер ординація виборча як до сойму так і до ради державної від початку єсть предметом безнастанних внесень реформових, котрі однак про теперішній практицї виборчій і при теперішнім складї тїл праводатних, не можуть мати найменшої надїї на увзглядненє, бо штучно вибирані, а властиво неправними впливами именовані репрезентанти для охорони виманчених своїх мандатів посольских і для консервованя истнуючого, пануючій кастї вигідного стану piчей, опирають ся всякій, 34-лїтним досвідом вимаганій реформі;

зваживши, що при виборах головною засадою єсть свобода виборів і орґанізація виборча після сторонництв [як то дїє ся у всїх краях дїйстно репрезентаційно правлених] а також спільне по змозї дїланє елєментів маючих спільні цїли;

зваживши вкінци, що партія консервативна в краю, котрої виразом єсть утворений сего року т. зв. центральний комітет соймовий, не має права вести провід над комітетами инших сторонництв і уживати власти немов контрольної над ними, насилуючи свободу виборів; —

Товариство демократичне польске по мисли своєї проґрами з дня 3 мая 1894 ухвалює:

1) Запротестувати против реґуляміну передвиборчого, ухваленого польским колом соймовим в сїчни 1891 р., і взагалї против привласнуваня собі комітетами центральними [львівским і краківским], завязаних послами і з послів, власти управляючої над виборами. Протести такі спонукати особливо по комітетах повітових [маршалківских] і міских, позавязуваних з рамен тих соймових комітетів центральних;

2) візвати всїх горожан, котрим правильний розвій публичних справ суспільности і краю лежать на серци, щоби не брали участи в дїланях комітетів соймових анї комітетів повітових і міских, установлюваних комітетами соймовими а в даних випадках щоби перешкаджали им всякими честивими способами;

3) висказати жаль, що уходяча за "демократичну" соймова лївиця а також деякі личности з Związku chłopsk-oгo необачно приняли участь в центральних комітетах соймових, де остаючи в меншости, послужать лиш за орудє панам консерватистам;

4) утворити центральний комітет передвиборчій сторонництва людового, котрий з порозуміню з комітетом, вибраним на вічу селяньскім у Львові 27-ого серпня 1894 р., і з иншими подібними комітетами займе ся орґанізацією виборів соймових на найблизшу каденцію в цїли запевненя свободи і самостійности виборів а також потребам народу і краю, відповідної репрезентації.

Дѣло