"Puśćcie nas z obrazem naprzód!" — Такій виклик довело ся нам чути підчас сегорічного торжества храмового в архикатедральній церкві св. Юра, именно підчас обходу з найсв. Дарами на вечірни. Люде збили ся в купу коло головних входових дверей так, що годї було дївчатам несучнм храмову икону св. Вм. Георгія видістати ся на перед, длятого мусїли відозватись, щоби им зробити дорогу. Нам не ходить о те, що они мусїли так відозвати ся, але о форму, як они се учинили. Рускі дївчата [бо чей-же Польки не йшли би до церкви нести образ] в рускім архикатедральнім храмі в часї руского торжества відзивають ся по польски. Чей же се диво!
А хто тому завинив? Очевидно в першій лінії родичі, що не старають ся виховувати дїтей в рускім дусї і не научують их любити свою рідну мову, уміти єї та й нїгде єї не встидати ся, а відтак львівскі міскі школи дївочі, де зовсїм не вчать руского язика, так що дївчина навіть букви не знає. Але ж повинні і ті, що ведуть недїльні катихизації на вечірни, старати ся всїми силами впливати на молоде поколїнє, щоб оно хвалило Бога в своїй рідній бесїдї, молило ся з руских молитвословів, і уже з малку вщіплювали в молоденькі серця любов до рідної мови. Очевидно треба й самому дати примір з себе.
А то лучає ся не лише в архикатедральній церкві, але і в Успеньскій, a особливо підчас торжественних обходів, чути н. пр. таке: "беріть хоренґви!" — "виходїть з хоренґєвками"! — або "як ся маєте старшій брацє!" і т. п. Нам лучало ся бувати при подібних торжествах в костелї латиньскім, але слова руского там нїколи не почуєш! І цїлком природно. Лиш у нас все якісь дивовижні аномалії. Кладемо сю річ на серце тим, до кого се належить, щоби старали ся плекати русчину і берегти русчини по львівских церквах. Шануймо себе і бережім прав своїх, то й другі нас пошанують!
Щирий католик
Дѣло
11.05.1895