Наша байдужність.

"Ми бідні! Поляки мають банки, товариства задаткові, кулка, Соколи і т. п., а ми нїчого не маємо... ми бідні!" З такими окликами стрічаємо ся всюда на нашій св. Руси, ба навіть і заграниця не знає нас инакшими, як "бідними". З того виходило би, і в тім значіню беруть люде не знаючі близше наших відносин, що ми, просто сказавши, дїди та й годї!

Правда, що ми бідні на поли самоуправи, ми бідні що-до концесій від правительства, ми бідні на відвагу, і т. п., — але щоби під взглядом матеріяльним ми були вже таки бідні, як себе перед світом рекомендуємо, се вже неправда. Хто мав і має нагоду заглянути до різних щадниць та товариств задаткових, той пересвідчив ся, що в товариствах тих руского гроша не на тисячі, але на міліони, та, на жаль, міг рівночасно також пересвідчитись і о тім, що ми дїйстно бідні мимо такі поважних капіталів зложених в тих товариствах, а се тому, що не маємо в них жадного впливу, — все пхаємо ся в кут та стогнемо, що ми бідні, а другі тимчасом позаймали добре платні і впливові посади. От в тім власне наша біднота, що криємо ся по кутах і не використовуємо впливу, якій при невеликій навіть відвазї могли би ми самі мати. Впрочім чей же кождому з нас повинно бути ясно, що наколи грошем нашим не будемо в відповідний спосіб обертати, наколи не приступимо до якого предприємства промислового, то з-відки-ж возьмуть ся богатства? з-відки возьме ся сила, наколи не будемо брати живої і чинної участи в орґанізації наших справ економічних? Та, як сказано, ми засиляємо капіталами нашими досить щедро институції фінансові, але не наші; тїшимо ся хорошо мальованими паперами жидівскими, а жиди грошем вирученим за ті папери маєтки роблять, — а коли розглянути ся між нашими институціями економічними та фінансовими, то знайдемо, що они всї не представляють капіталу вложеного нашими капіталістами навіть пів міліона, між тим як в не наших институціях міліони нашого гроша!

Як ми відносимо ся до наших институцій, видно наглядно хоть-би з таких двох примірів:

"Народна Торговля" єсть се вже товариство поважне, і яко таке узнане вже й чужими людьми. Дїяльність єго несе пожитки не тілько рускій справі виховуванєм руского купецтва, але і краєви хоть-би тим, що єсть перед торговельним світом фірмою, котра в час і ретельно платить, — бо треба знати, що Галичина що-до кредиту не має за границею доброї репутації з причин добре нам звістних. Мимо того все число членів того товариства не може осягнути навіть цифри 1.000, хоч истнує вже дванацятий рік! Та вже-ж і удїл низонькій, бо тілько 10 зр., а мимо того, як також мимо доброго розвою товариства, — оно на три-міліонову Русь австрійску не може повеличати ся хоч-би одною тисячкою членів, коли тимчасом товариство "кулок рільничих" числить понад сорок тисяч членів. Справдї ми бідні! Се байдужність наша! — она єсть причиною нашого убожества.

Другій примір ось такій: Буде рік тому, як оповістив я в "Дѣлї" мої уваги дотично товариства "Гуцульска Спілка промислова в Коломиї". З нагоди сего поясненя задачі і стану сего товариства просив я патріотів наших, щоби зволили приступити з удїлами до него і тим дати єму можність сильнїйшого розвою. Результатом сего було, що аж на личну мою интервенцію приступило чотирох членів по 5 зр., се єсть разом з сумою 20 зр. Єсть чим робити, нема що казати! Побачивши, що така просьба і представленє в ґазетї не помагають, розіслав я в мартї сего року 300 письм до різних людей, котрих знаю, що могли би, повинні і мають з чим приступити до товариства. Були між ними духовні, адвокати, професори, директори, селяне і промисловцї. Були між ними такі, котрі добивають торгу о більші посїлости; були такі, що мають мало що менше від 1000 зр. доходу місячного; були такі, котрі різні свої акції та обліґації що кілька днїв на сонци просушують; були між ними і урядники руских институцій, котрі мають плату річну до 3000 зр. — і т. д. Розіславши 300 запрошень до таких людей, гадав я собі, що бодай 200 з них увзгляднять потребу розвою одного з руских товариств, а кинувши по пятчинї або десятчинї, буде 1000—2000 зр., ну і товариство "Гуцульска Спілка" зачне експортувати вироби гуцульскі бодай хоть на Поділє. Поки-що укладаю в своїй голові плян того експорту, виджу в уяві вже ваґон наладований різними хорошими виробами гуцульскими, виджу на ваґонї руску фірму "Гуцульска Спілка в Коломиї"; виджу склепок товариства завалений різьбою, вишиванями, коновками, бочками і різними-прерізними роботами гуцульскими; виджу фіри перед склепом, з котрих одні привозять товари, другі наладовують, а служби при склепі много. Все виджу і тїшу ся, що й між Русинами завела ся европейска робота. Їду до Коломиї, щоби не тілько в уяві, але й на дїлї се побачити. Приїхав — і що-ж бачу? От, що триміліонова австрійска Русь здобула ся на 17 членів, котрі прислали разом 240 зр., а між тими сама "Народна Торговля" фіґурує з сумою 100 зр. Отже 16 членів прислали разом 140 зр.! Між тими славний наш Перемишль, котрий зібрав на будову театру руского над 1000 зр., а на будову дому "Зорі" над 50 зр., прислав більшу половину сеї квоти, а Бережани третину. З богатирів, що вже і жидів перевисшили своїм маєтком або що добивають торгу о більшу посїлість, нема між приступившими членами анї одного. А неоден з тих добродїїв міг би сам оден, без шкоди для себе самого і без шкоди для своїх наслїдників, так запомогти товариство, що навіть жиди ахнули би, як би почав ся им валити их вплив в Гуцульщинї. А яке то вдоволенє принесло би кождому з тих, що ощадивши з своєї невеличкої плати прислали удїл до так гуманітарного товариства, наколи-би побачили нашого Гуцула свобідним, не гнучим спини перед жидівскою пявкою, аби у него відкупив тяжку єго працю за що-будь. За се зявище він відняв би собі від губи, а зложив би на престол нашого відродженя, на визвіл мара христіяньского від неволї єгипетскої.

Годї тут не згадати також того, що наші товариства касинові і инші справдї жиють тілько для себе. Чи-ж они не повинні почувати ся до обовязку взяти участь не тілько в забавах, але також і в роботї економічній? Я певний того, що анї одна "Бесїда", анї одно "Касино" не єсть членом таких товариств, як "Народна Торговля", "Днїстер", "Товариство для виробу риз церковних", "Гуцульска спілка промислова", які наші товариства завдаткові і т. п. институції, бо в новинках ґазет наших читаємо лише про устроюванє танцїв тими товариствами. Добрі і танцї, але по-при танцї не належить забувати й на справи серіозні. Така вже наша доля, що ми мусимо і якусь жертву принести і обмежити личні свої вигоди та приятности з огляду на справи загальної вартости. Так всї народи робили, котрі добивали ся лучшої долї і самопожертвованєм добили ся.

Плач і наріканя нинї нїчого не поможуть; з плачу нинї сміють ся. Нинї цїнять чоловіка після єго позитивної роботи, а бідакам, що руку витягають — хотьби навіть у Відни — показують заведенє св. Лазаря, або кажуть им прямо в очи: Z tymi раnаmі lub bez nich.

Дѣло