◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Руско-народний независимий комітет виборчій доповнив ся новими членами. Яко кооптовані члени вступили до комітету Bп. пп. д-р Бучиньскій Мелитон адвокат в Станиславові,— о. Дудкевич Евгеній тит. сов. Митроп. Консисторії парох і властитель Рудна, — о. Качала Андрей парох Медини, — о. Лавровскій Антоній парох Одрехова, — о. Олесницкій Григорій почетний крилошанин, шамбелян Є. Св. папи Льва XIII, декан гусятиньскій, парох Говилова, — о. Скобельскій Теофіль парох з Жукова, — о. Танячкевич Данило парох з Закомаря, — о. Чачковскій Михаїл парох з Товстого. Комітет, навязавши зносини з мужами довірія по повітах, старає ся, щоби дїло виборів повело ся як найуспішнїйше.

Станиславівскій Впр. епископ Куїловскій мав виїхати в суботу в Перемиске до родини. До Станиславова має повернути з кінцем цвітня, а в половинї мая виїде на візитацію в деканат гусятиньскій. Епископ справив з нагоди сегорічних свят Воскресенія Христового за тисяч зр. омофор і фелон для епископскої ризницї.

Епископат галицкій рускій старає ся — як доносить "Буковина" — о заведенє в львівскім універзитетї доцентури церковно-славяньского язика.

Посол Олександер Барвіньскій — як довідуємо ся — зложив уряд заступника голови товариства "Просвіти" а заразом і члена видїлу, мотивуючи се станом свого здоровля.

Страшне нещастє постигло одну руску родину священичу. Жена о. Маркова, сотрудника з Рейтарович коло Самбора, а дочка місцевого пароха о. Нероновича, в приступі помраченя ума задушила свою дитинку а потім підрізала собі бритвою горло та й вергла ся в саджавку і там знайшла собі смерть в самім цвітї житя, бо в 20-ім роцї від роду. Страшну сю пригоду занотували вже й віденьскі дневники.

Село Байківцї, пов. тернопільского, майже до тла погоріло дня 19 с. м. Сто загород зі всїм майном, уряд громадскій, церков і школа, пійшли з димом. Шкода перевисшає 100.000 зр. З Тернополя, віддаленого лиш 6 кільометрів, не було нїякої помочи, хоч через цїле полудне в пятницю видно було в містї дим і всї знали, що горять Байківцї. До польских ґазет доносять, що бурмістр тернопільскій не дозволив коней до сикавок, кажучи, що все, що ще не погоріло, лежить по сторонї вітру і мусить погоріти.

Мруть вояки без війни в тернопільскім полку кінноти, бо до двох недїль покинуло сей світ аж 12. Поява се тим дивнїйша, що в Тернополи з того полку стоять ледви дві шкадрони, а причина смертности доси незвістна.

Дурисвітом найгіршої сорти — названо в актї обжалованя віденьскої прокураторії Іосифа Ґарчиньского, против котрого відбулась у Відни минувшого тиждня розправа карна. Ґарчиньскій вимантив у різних людей по-над 5000 зр., обіцюючи им будьто посади будьто заробок при предприємствах, які мав ввести в житє. Тими видуманими предприємствами були: будова зелїзничого двірця в Кракові, будова центральної касарнї в Будапештї, асекурація худоби в Угорщинї, використанє патенту для улекшеня курам зносити яйцї — а людьми, від котрих видурив гроші: бувшій робітник зелїзничій Коняр, льокаї Мровєц, жиди Малєр, Ляйтнер і Шніцер, якась Преровска у Відни і Симеон Брильскій в Золочеві. Ґарчиньскій бавив ся в польского патріота: носив контуш, в часї похоронів Кошута нїс терновий вінець від польскої кольонії в Будапештї, видавав у Відни Gazet-y Wiedeńsk-y, подавав себе шляхтичем, хоч того шляхоцтва не міг винайти галицкій видїл краєвий — а при тім своєю елєґантною появою вмів вкрутити ся до висших сфер і відтак надуживати тої знакомости при своїх обманьствах. Ґарчиньскій, числячи 33 лїт, пробував всего: був зарібником, цукорником, помічником аптикарским, редактором, посередником в продажи дібр (продавав добра ґр. Мірової), промисловцем і т. д. До певної степени допомагали єму до тих обманьств єго відносини до кс. Поліцкого у Відни і ґрафинї Таксіс (дуже неясного походженя і поведеня), так що прокураторія намірила з-разу поставити і ті особи разом з Ґарчиньским перед трибуналом. Розправа доказала обманьства Ґарчиньского а по одноголоснім потвердженю вини судьями присяжними, засудив трибунал Ґарчиньского на шість лїт тяжкої вязницї з постом що три місяцї.

Дѣло