◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Руско-народні товариства висмотрили собі вже поміщенє в купленій недавно каменици "Просвіти" і спровадять ся туда з нинїшного свого поміщеня в осени с. р. при сїй нагодї доповнимо дотеперішні наші звістки про каменицю "Просвіти", котра від 1 н. ст. цвітня с. р. перейшла вже в посїданє і на власність того товариства. Справа купна власного дому "Просвіти" датує ся вже від 7-8 лїт. Коли совіт "Народного Дому" відмовив салї руско-народному театрови, загальний збір членів "Просвіти" поручив видїлови старатись о закупно дому "Просвіти", де би була і саля концертово-театральна. Від того часу почали й впливати жертви на дім "Просвіти". Позаяк дехто присилав жертви на театр немов на окремий будинок, то в короткім часї фонди з тих складок роздїлено: окремо на дім "Просвіти" а окремо на театр. О закупнї каменицї пп. Леваковских думано вже перед кількома лїтами, але тогдї "Просвіта" не мала ще потрібного капіталу [н. пр. запис бл. п. Ст. Качали не був ще зреалізований]. В падолистї 1894 року навязав директор канцелярії "Просвіти" д-р Кость Левицкій зносини правні з д-ром Бальком, правним заступником пп. Леваковских, п. Вас. Нагірний виготовив фахове справозданє зі стану каменицї пп. Леваковских, а видїл вибрав для тої справи анкету з пп. д-ра К. Левицкого В. Нагірного і В. Шухевича. Анкета, розглянувши річ, представила видїлови користність закупна каменицї пп. Леваковских і видїл ухвалив приступити до закупна. З-першу підписано пунктації, а по якімсь часї і контракт. Каменицю куплено за 130.000 зр.; готівкою заплачено 60.000 зр. а на решту суми 70.000 зр. перенято довг на каменици затягнений в банку краєвім 4½% з 60.000 зр. готівки — 30.000 зр. дала "Просвіта" своїх, а других 30.000 зр. дозичила з фондів, остаючих в єї зарядї [головно з фонду на будову театру], котрі до шістьох лїт має звернути враз з 4%. По сплатї тих фондів "Просвіта" буде могла приступити до перебудови великої, колись королївскої салї редутової [від улицї Бляхарскої] на велику салю концертово-театральну, в котрій руско-народний театр буде грати, доки не стане будинок театральний. На перебудову салї [величини салї т. зв. Frohsinn-у в готели Жоржа] з зелїзною ґалєрією потрібно — після обчисленя п. В. Нагірного — 12.000 зр.

Сильвестер Морар Андрієвич, буковиньскій православний митрополит, упокоїв ся в Чернівцях дня 15 н. ст. цвітня о 5-ій годинї рано в 77-ім роцї житя. Причиною смерти митрополита була инфлюенца, котрої яко віковий чоловік не міг перенести. На час опорожненя митрополичого престола припоручив презідент краю заряд дієцезії консисторскому архимандритови Аркадію Чуперковичеви.

Самоубійства. Ві второк о 10-ій годинї рано кинув ся з вікна ІІ-го поверха каменицї, де містить ся войскова команда місцева директор инжинірії, ц. і к. полковник Франц Віснекер і погиб на місци. — Дня 11 н. ст. цвітня отроїв ся кислотою карболевою на стації Товмач Палагичі новоименований начальник стації в Боднарові Володислав Войноровскій. За причину самоубійства подають нелад зелїзничої каси, котрою небіщик завідував.

Погиб під колесами трамваю елєктричного на Личакові в понедїлок коло 10-ої години рано хлопець семилїток Яків Козловскій, син муляра. Хлопчина хотїв перебічи через дорогу саме тогдї, як елєктричний трамвай наближав ся. Не поміг дзвінок трамваю, бо мабуть хлопчина не чув того сиґналу, а також вже було за пізно і неможливо стримати на місци віз, і длятого віз поторощив хлопця. Небіщика віднесли до шпиталю і розведено слїдство карне. Сей випадок дуже розгнївав Личаківцїв, бо того дня они відгрожувались на трамвай та напастували кондукторів.

Юліян князь з Козельска Пузина, посол соймовий, бувшій посол ради державної і бувшій маршалок повітової ради товмацкої, брат епископа краківского, помер дня 12 н. ст. цвітня в Чорнолізцях. — Имя пок. Юліяна Пузни було в 1880-их роках голосне з дебати о виборі єго до ради державної в 1879 роцї. Вибір Пузини [супротив кандидатури пок. о. Ал. Заклиньского] був перефорсований таким насилієм, якій рідко лучає ся навіть в Галичинї, знаній з практик виборчих.

Концесія на будову зелїзницї. Wiener Ztg. оголосила наданє концесії ґрафам Вільг. Сєміньскому і Ром. Потоцкому на будову і веденє під власним зарядом зелїзницї льокальної зі Львова (Клепарів) до Янова. Се має бути в части зелїзниця кінна, в части парова. Концесіонарі мають право продовжити шлях в оден бік аж до Яворова, а в другій аж до Львова (стація костел св. Анни), а будову мають зараз розпочати та до 1½ року скінчити. Концесіонарі мають право зложити акційне товариство. Найбільшій поспіх їзди обмежений на 15 кільометрів на годину в місцевостях, через які шлях проходить, а до 30 кільом. на вільнім просторі. Довжина цїлого шляху винесе 17.3 кільом.

Дѣло