◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Вороги Т. Шевченка. З Кurуеrа Stanisławowsk-oгo довідались ми, що на засїданю ради громадскої міста Станиславова поставив радний Теодор Стахевич внесенє, щоби одну нову улицю межи Липовою а Голуховского назвати именем Тараса Шевченка, але тому "silnie oponował ks. Eiselt [катихит реальної школи], twierdząc, że Szewezenko w pismach swych a przedewszystkiem w utworze "Hajdamacy" był zaciętym wrogiem Polaków i katolików." В оборонї нашого поета виступили совітник Луцкій і д-р Конкольняк, однак ухвалено над внесенєм Стахевича тепер не голосувати. Замітна річ, що против Т. Шевченка виступив катихит школи середної, а він чей-же повинен знати, що память Шевченкову обходить молодїж шкільна що року по школах в краю, а краєва рада шкільна тому зовсїм не противить ся. В прочім кс. Айзельт, видко, не читав анї самих "Гайдамаків" анї голосів польских писателїв о поемі "Гайдамаки" н. пр. Ґоржалчиньского, перекладника Шевченкового "Кобзаря". Вже то ми Русини нераз можемо почути від наших непрошених опікунів всякі брехнї на Шевченка, коли йде о відданє єму належної чести. Тогдї зараз підносять ся крики: Шевченко був ворог Поляків, католицизму і т. д. А відомо, що не хто иншій, як католик Адам Мицкевич в старшім віцї став сектантом ["товіянщиком"], а мимо того єго именем називають Поляки улицї і против него не виступають — навіть ксьондзи Айзельти...

Три стіпендії з Фонда бл. п. Андрія і Тересії Шушкевичів по 135 зр. річно надав Ставропигійскій институт на однім з своїx послїдних засїдань: 1) Филем. Мелинкови, слухателеви І. року фільософії у Львові, сиротї по селянинї; 2) Теодос. Будзиновскому, ученикови VІІ-ої кляси рускої ґімназії у Львові, сиротї по священику і 3) Николаєви Минькови, ученикови ІV-ої кляси ґімназіяльної в Самборі, сиротї по селянинї. Надїлені будуть побирати ті стіпендії до окінченя наук.

За-для снїжних заметей застановлено в суботу рух поїздів на шляхах: Львів-Белзець, на буковиньскій льокальній зелїзници Гадїкфальва-Радівцї і на просторі Рава руска-Сокаль. Також застановлено рух товарових поїздів на шляху Львів-Стрий-Лавочне. — Крім того застановлено рух поїздів в суботу пополудни на шляху: Стрий-Станиславів, Станиславів-Гусятин, Чернівцї-Сучава, Чернівцї-Новоселиця, на коломийских льокальних зелїзницях і на шляху Золочів-Підволочиска.

Еміґраційний рух проявляє ся між иншими також і в рогатиньскім повітї. Причиною сего нужда, але не без вини тут і аґітація. Такі на пр. розширено чутку, немов староство приказало вислати до Бразилії по одній души з кождої хати, инакше вишле oнo всїх жителїв кождої девятої хати за океан. Ті вісти розширюють навіть деякі війти, напуджені мнимим приказом староства.

Новий пророк тверезости на Буковинї. "Буковиньскі Відомости" пишуть: Звістний Стефан Саїнчук, апостол тверезости найшов вже товариша — Василя Яковчака з Ошехлїб кіцманецкого повіта. Єсть се 38-лїтний, нежонатий селянин, середного росту, з довгим волосєм і довгою бородою, так що своїм виглядом робить вражінє священика. Носить старий кожух, як селяне коло Залїщик, лише значно довшій, сягаючій до кісток. На шиї має бронзовий хрестик, украшений цвітами, а коли говорить, то глядить на сей хрестик. Свої науки розпочинає призванєм св. Духа, св. Трійцї і всїх Святих, а кінчить их відкриваючи голову, хрестить ся три рази, кланяє ся при тім на три сторони і виголошує три рази "Аллилуя". Говорить о блудодїйницях, прелюбодїях, тютюнї, піяньстві, крадежи і т. д., поучає народ, щоби держав ся сильно православної віри, щоби постив, поважав духовеньство і був вірний цїсареви. Свої науки переплїтає цитатами з св. письма, а говорить з великим жаром і — як кажуть — пориває за собою широкі маси. Простий нарід дуже єго почитає, яко Богом просвіченого "пророка" і многі беруть собі єго науку до серця. Тепер перебуває ceй пророк в Чернівцях в службі у бурмістра п. Кохановского. Проповідує на ринку під фіґурою Пр. Дїви і на публичних площах в часї торгів, ярмарків і т. ин., а слава єго розходить ся далеко між сїльским людом.

Народні збори відбули ся вчера в Винниках під Львовом. Зібрало ся около 500 селян і робітників і вислухали реферату про загальне право голосованя і про тяжке положенє селян. По сїм ухвалили резолюцію за загальним правом голосованя.

Смерть отруйницї. Свого часу розписували ся ґазети широко о ославленій переступници Онишкевичевій, що подорожуючи по Галичинї заходила до селяньских хат, частувала господарів своїм чаєм, від котрого они запоморучували ся а навіть умирали, а відтак забирала все, що їй в руки попало. Онишкевичеву засуджено на довголїтну вязницю і она відбувала кару в львівскім женьскім карнім заведеню им. Марії Магдалини, з котрого удало ся їй раз утечи, однако не на довго. Вже не много лишалось їй сидїти у вязници, але діждалася увільненя, бо померла перед кількома днями.

Нещастні пригоди. В Карові равского повіта упав до горячої браги в двірскій горальни паробок Андрух Кольбух. Нещастний так попарив ся, що за два днї помер. — На головнім двірци у Львові пересувач возів Осип Голя поховзнув ся і упав під віз. Чотири вози перейшла через нещастного і відтяли єму обі ноги по колїна та зранили тяжко в правий бік. Нещастний робітник має лише 25 лїт. Здаєть ся, що годї буде єго удержати при житю. — Слуга зелїзничій в Хриплинї Иван Гринчишин, вертаючи дня 28 н. ст. лютого шляхом зелїзницї з Станиславова, посовгнув ся і упав в хвили, коли надбігла машина. Hещастний дістав ся під колеса і машина урвала єму ногу понизше колїна, а крім того покалїчила голову і груди. Тяжко раненого відставлено до шпиталя в Станиславові.

Дрібні вісти. Дня 20 н. ст. лютого відбули ся в Турцї загальні збори філії общества им. Качковского при участи лише 22 членів. Предсїдателем філії вибрано на ново о. Саламона зі Комарник. — З Берлина донocять нам, що звістний писатель Сахер-Масох, про котрого занедужанє ми оногди доносили, помер в своїх добрах в Ліндгайм. — Лат. канонік кс. Мазурак именований деканом львівскої капітули. — В Бялій закупили тамошні Поляки площу під будову 7-клясової школи женьскої з польским викладовим язиком. Кошти будови мають виносити около 50.000 зр.

Дѣло