1944 рік промисловість нашої області закінчила зі значними успіхами у відбудові своїх підприємств. В цьому році перед нею стоїть завдання дальшого посилення темпів відбудовчих робіт, швидкого освоєння пущених підприємств, досягнення й перевищення довоєнного рівня виробництва.
Нове велике виробниче піднесення працівників викликане могутнім наступом Червоної Армії по землях фашистської Німеччини, забезпечило підприємствам дострокове виконання січневого плану. Спиртові заводи (керівник тресту т. Ступак) в січні понад план дали країні більше 4,5 тисяч декалітрів продукції. Білобожницька група заводів уже на 28 січня перевершила місячний план на 22 проценти. Підприємства облпромради по випуску готового взуття виконали план на 175 процентів.
Але ряд підприємств план січня не виконали. З перших днів нового року залишились боржниками державі заводи маслотресту (керівник т. Музика). Підприємства Наркомату місцевої промисловості зірвали у січні ряд важливих завдань по виробництву господарського інвентаря, зокрема бричок. Чортківський промкомбінат (керівник т. Воробйов) не додав місту на 11 тисяч карбованців хімічних виробів домашнього вжитку, гончарних виробів і меблі. Таким чином, ряд державних підприємств і промислових артілей з першого ж місяця нового року опинилися в рядах відстаючих.
Це пояснюється перш за все тим, що апарати обласних управлінь і трестів працюють не досить чітко і оперативно. Вони несвоєчасно реагують на вузькі місця підприємств, не подають їм своєчасної і достатньої допомоги, недостатньо контролюють їх роботу.
В умовах війни промисловість переживає ряд труднощів, особливо з сировиною і кадрами. Але там, де на ці труднощі наступають, виробничі плани виконуються.
Велику нестачу кадрів відчували підприємства промкооперації в м. Бережанах. З допомогою старих кадровиків тут гаряче взялись за навчання нових робітників. Ініціатором цього виступив слюсар артілі "Серп і молот" А.Ю. Гвоздинський. Він за короткий час навчив своїй справі 14-річного Адамова і разом вони виконують до 10 норм, а артіль в цілому план випуску залізного посуду в січні виконала на 250 процентів.
Це ж можна було з успіхом зробити на підприємствах Копичинського промкомбінату, зокрема в гончарній майстерні, яка в січні виконала тільки третину плану через брак робочої сили. Висококваліфіковані робітники тут змушені самі виконувати підсобні роботи, аж до замісу глини. Учнів тут не тільки не навчають, але й не залучають на виробництво.
Безініціативністю начальника відділу постачання облкоопінспілки Боборикіна можна пояснити те, що Заліщицький шкіряний завод, при достатній кількості шкіряної сировини, працює на 30 процентів потужності через нестачу дубової кори.
Істотним недоліком в роботі ряду підприємств є невиконання планів по асортименту виробів. Взяти, наприклад, Чортківський ливарно-механічний завод, де начальником т. Калмиков. У січні він на третину перевиконав план випуску продукції у грошовому визначенні. Але чого варте це перевиконання, коли завод не додав господарству області немало запланованих виробів — деталей млинарського устаткування, печей, бричок та іншого. Перевиконав фінансовий план і Копичинський промкомбінат, проте не забезпечив населення такими речами, як миски, глечики та інший посуд.
План треба вважати виконаним лише тоді, коли вироблено саме те, що заплановано.
Цю сувору вимогу партії і уряду повинні твердо засвоїти господарники області. З самого початку року вони зобов'язані забезпечити всебічне виконання плану по всіх кількісних і якісних показниках.
Є ще керівники підприємств, які не додержуються цієї вимоги. Керівники Чортківського промислового комбінату, наприклад, скаржаться на міськторг, що не забирає з складів біля 200 кілограмів прального мила. Проте мило це не підходить під жодну кондицію і стандарт, надзвичайно низькоякісне і покупець від нього відмовляється. Це непоодинокий, на жаль, факт у Чорткові. Це ж можна сказати про якість роботи артілі "17 вересня", якою керує т. Зозуляк.
Партійні і радянські організації на місцях повинні усунути всі ці недоліки в роботі промисловості області, покращити масово-політичну роботу серед робітників і виробничої інтелігенції, організувати їх на боротьбу за успішне виконання виробничих планів.
Вільне життя
09.02.1945