Каже приповідка: Спільне горе, спільне нещастя єдинить людей. І справді, нераз і найбільші вороги перед спільною небезпекою подають собі руки, щоб одностайно виступити до оборони. Примірів на се дала й дає нам теперішна війна.
На наших очах єднають ся Чехи з австрійськими Німцями, антанта схильна єднати ся з Німечиною, — чого доказом хочби така дрібничка, як се, що антанта велить поздоровляти своїй фльоті німецькі кораблі, як всі инші заприязнених країв. Ще яркійшим приміром: знесення бльокади совітської Росії й навязання взаємин із совітським правительством.
Щож сьому за причина? Причина в тім, що після всесвітної війни грозить усій Европі катастрофа й то як на полі економічнім, так і на культурнім. А зарадити сій катастрофі можна по думці найвизначнійших умів тільки — солідарністю й взаїмною помічю.
Президенти міністрів бритійської всесвітної держави видали на Новий Рік відозву до народів, а підписав її Лойд Джорж, в імени Великої Британії, Бота іменем Південної Африки, Бордон іменем Канади, Гугес іменем Австралії, Сквайрес іменем Нової Фунляндії й Месай іменем Нової Зеляндії. У сій відозві говорить ся між иншим:
"Війна, що потрясла основами цивілізації й порядку, зневолила думаючих мужів до поновного розсліду основних понять народного й міжнародного співжиття. Як виплід війни, як і завдання, що їх піддає відбудова мирного співжиття, потвердили, що виховання, знання, дипльоматія й господарський добробут, коли злучені з вірою в матеріяльну силу, як у найвисшу форму сили взагалі, не творять властивої підстави для впорядкованого поступу світа. Бож сі річи се тільки знаряддя духа, який ними послугуєть ся.
Тож і події, що їх світ тепер леліє — щодо мирного співжиття, хороненого й розвиваного Союзом народів, опирають ся на куди глибших і більш підставових умовах. Співпраця, яку має попирати Союз Народів, буде лише настілько ділати, наскілько народи, що брати муть участь у сему Союзі, оживлені будуть духом доброї волі. Дух доброї волі між людьми полягає на реліґійних силах. Надія братерства людей випливає з реліґійного моменту вітцівства Бога. У признанні сего вітцівства й божої ціли порядку світа, що творить підставову ідею христіянської віри, найдемо найглибшу підставу для відбудови упорядкованого й гармонійного биту всіх людей. Та таке признання не може бути наложене якимнебудь актом правительственної власти. Воно може вийти тільки з самопостанови всіх поодиноких людей на всіх континентах. В нашім характері як відповідальних керманичів судьбою бритійської світової держави, яка мусить обняти проблєми будучини, віримо, що тільки в прийняттю сеї реліґійної засади найдеть ся підстава для забезпеки світового мира. Тож бажаємо усвідомити нашим співгромадянам потребу, щоб мужі доброї волі, котрі сьогодні скрізь занимають ся розслідом своєї особистої відповідальности за відбудову цивілізації, узглядняли відвічну дійсність і правду сих реліґійних сил, в яких містить ся одинока надія на трівкість світового мира".
Сю відозву викликали розважання над фінансово-господарським станом Европи. Вислідом сих розважань були меморяли зїзду найвизначнійших політиків і економістів анґлійських, француських, американських, голяндських, донських і швейцарських що відбув ся з початком падолиста 1919 р. — в Амстердамі та меморіял найвизначнійших анґлійських політиків і економістів.
Один і другий меморіял стверджує, що Европі грозить неминуча господарська, соціяльна й культурна катастрофа, коли в найкоротшому часі не буде відтворена воля до праці й ощаджування, коли не будуть утворені умови, в яких людським одиницям оплачувало ся би напружити свою творчу енерґію до крайних меж. Положення побідників у багато випадках зівсім не краще як побіджених. Помогти тут можна тільки зорґанізованням на ново світового кредиту, й тому згадана конференція домагаєть ся передусім приготовлення способів, які з одного боку поклалиб тяму биттю паперових грошей, а з другого уможливили видатне стягання податків. Продукція мусить бути так поставлена, щоб постійно перевисшала консумцію. Всі держави мусять собі взаїмно помагати. Консумційні позички слід обмежити до мініма, примінюючи заразом способи для оживлення торговлі й заохоти вбогійших держав до праці та самопомочі. Амстердамський меморіял взиває свої правительства, щоб дали почин до зорґанізовання великої міжнародньої наради для обдумання способів ратунку Европи перед катастрофою фінансового банкротства й щоб покликали на нараду представників усіх европейських держав.
Оттак то спільне горе, спільна небезпека велить забути на ще так недавні ворожі кличі, велись недавним ще завзятим ворогам подати собі руки. І мабуть ся спільна небезпека — аж вона, дасть нам справжній загально европейський мир.
Нова Рада
30.01.1920