Іменована та кооптована міська рада у Львові веде господарку міста так нездарно, що місто опинилося над пропастю, та скорше чи пізніше опиниться в фінансовій руїні. Недавно доносили ми, що буджет міста виказує 30 міліонів недобору.
В цілій пресі, а навіть на засіданнях львівського ратуша давалися вже чути голоси, щоби львівський маґістрат прийшов раз з пляном своєї господарки, зреорґанізування адміністрації і т. д. На це, як відповідь, появився знову в цілій пресі новорічний білянс втрат міста Львова в сумі 150 міліонів корон, спричинених головно польсько-українською війною.
Нині знову широко говориться у Львові про безвихідність фінансового положення львівського маґістрату.
В грудні на виплату пенсій міських урядників та біжучі видатки мусів маґістрат взяти з фонду, який дістав від варшавських властей на направу міських елєктричних заведень, ґазівні та елєктрівні. Додати треба, що з грошей, призначених на цю ціль, не лишилося майже нічого.
В самому краєвому банку залеглі рати від 1915 р. виносять суму 1,421.700 К, без відсотків, яких місто не має чим сплатити. Передвоєнні довги, здається, виносять так по вжну суму, коли варшавський уряд обіцяв дати на відсотки на цю ціль 2,200.000 К, яких досі не дав, бо варшавські каси теж не дуже повні.
Фінансова руїна скорше чи пізніше спаде на місто коли в час не подумає само населення про переведення санації цих ненормальних відносин.
Дотеперішна міська рада своєю байдужністю та нездарством веде прямо злочинне винищування цілого міста. Досить прислухатися засіданням цеї ради, приглянутися її господарці, перейтися по вулицях міста, щоби пересвідчитися як грізне катастрофальне є положення населення. У місті лютує пошесть, десятки трупів дневно — як сказав на останньому засіданню міської ради тoв. Марецкі — це сумний образ господарки теперішної міської ради.
На чолі апровізаційних відносин крайне недбальство. Лихва споживними средствами цвите в місті як найкраще. Мимо цего, що місяцями цілими нема в місті муки та цукру, що недостача товщів, по всіх каварнях і ресторанах за грубі гроші дістане всього, і білий хліб, тіста, всякі мяса і т. д. все те дістане за добру заплату.
Помешкань в місті нема, а тимчасом скрізь на кождій вулиці кілька домів знищених та невідреставрованих.
В місті сотки а навіть тисячі безробітних, але не тільки не переводиться відбудови знищених домів але що більше навіть — мимо цего, що страшні епідемії десяткують населення — бруд та нехлюйство по вулицях аж гидь та страх поглянути. Досить піти на вулицю Кордецького, на Блонну, досить зайти до епідемічного шпиталя при Клепарівській вулиці, коло замку, ба навіть коло Єзуїтського городу, щоби побачити наочно господарку львівського маґістрату. Щоби хто усунув сміття, щоби вирівнав та направив вулиці — про це львівський маґістрат зовсім не журиться. І не диво, п. Найман так господарить містом як й в себе дома. Його друкарня та всі робітні повні бруду, сміття та нехлюйства. Він цим зовсім не журиться. Не дивниця що й місто довів до такого занепаду, що аж стидно культурному чоловікови подивитися.
Щоби теперішна міська рада зложена з нездарних а до того злої волі людей змінила скандальну господарку, в це ніхто з серіозно дивлячихся на справу людей не повірить. Ціла її дотеперішна діяльність виключає прямо навіть думку про таку поправу.
Але уряд повинен зрозуміти, що в інтересі загального добра, на це, щоби зберегти здоровля населення перед смертю, перед шаліючою епідемією, щоби ратувати місто перед руїною, треба безпроволочно розвязати кооптований та іменований байрат львівського ратуша, та загальним голосуванням покликати ціле населення до переведення санації цих ненормальних відносин, в яких місто опинилося.
Вперед!
22.01.1920