Проф. Грушевський проти большевицької промови Клєманса.

 

Париська "L' Humanite" з 3. січня с. р. ч. 5734 містить статтю п. з. "Україна відмовляєть ся бути буфоровою державою. Лист громадянина Грушевського".

 

Стаття назначує, що Клємансова промова проти совітської Росії викликала велику силу протестів усіх россійських соціялістів небольшевиків. "До статті Сухомлінова", — говорить ся в статті — слід додати дальше лист, що наспів до нас із Женеви від громадянина Михайла Грушевського, відпоручника партії українських соціялістів революціонерів.

 

Грушевський колишній професор львівського університету був предсідником "Центральної Української Ради в 1917 — 1918 роках".

 

Відтак наводить автор статті лист проф. Грушевського:

 

"Пан Клємансо — пише проф. Грушевський —числить також і на Україну, як на протибольшевииьку передню сторожу. Може вісти, що їх я одержав із України будуть для вас дещо цікаві.

 

В сім самім часі як гол. отаман Петлюра опустив Камінець передавши його в польські руки й удав ся до Варшави, представники найсильнійших українських соціялістичних партій зорганізували українське правительство в Білій Церкві, — осередку українських селянських повстанців. Бувший міністер "Української Центральної Ради" Ткаченко став міністром-предсідником кабінету й міністром заграничних справ; також належить до правительства б. президент кабінету Директорії Чеховський, давній член українського большевицького правительства Мануїльський і міністер праці камінецького кабінету Безпалко.

 

Сей кабінет є мабуть у тісних зносинах із совітським правительством — участь Мануїльського стверджує се. Галицькі відділи Січових Стрільців (20.000 люда) під проводом отам. Коновальця перейшли на бік сего правительства й чинно підпирають його. Мабуть се вони взяли Київ, який, як знаємо певно був в українських руках.

 

Ось вісти, що ми одержали. Може пан Клємансо схоче їх провірити тай у нас довідати ся наскілько він може числити на Українців у реалізуванню своїх плянів.

 

Прийміть, громадяне, мої братські поздоровлення.

 

М. Грушевський.

 

Тілько проф. М. Грушевський. Що антанта, вже, хочби зза сього всего, що доси робила з Україною не може числити на се, щоб Україна була теж частиною "кільчастодроту" проти большевиків, чи то так виступила як "передна сторожа" антанти — се певне. Та вісти про відносини на Україні, а головно се, що буцім то Українці перейшли на большевицький бік — показують ся неправдиві. Заперечує се навіть "Kurjer Polski", якій пише, що український кабінет з Мазепою на чолі є й усі донесення, що Мазепа входить у склад большевицького правительства, неправдиві. Територію, яку обнимає се правительство, творять: округ західного Поділя (повіти: брацлавський, винницький, літинський, лятичівський і литовецький) таращанський та части звинегородського та сквирського повіту, київської ґубернії. На півдні галицькі війська, що є під приказом правительства Мазепи, зайняли залізничі стації: Бірзулю та Вапнярку. В останніх днях зайняли українські війська під командою отамана Шепеля міста Бар і Могилів. На зайнятій українськими властями теріторії правительство докладає старань, щоб упорядкувати життя. Тож у Хмільнику є Краєва Рада Брацлавщини, як правительственний адміністраційно-господарський орґан на території чотирьох повітів, а саме: брацлавського, винницького, лятичівського і літинського. В совітськім правительстві в Київі ніхто з Українців не бере участи.

 

Зноваж Січові Стрільці, утворені ще за "Центральної Ради", як в останніх днях донесли часописи враз із отам. Коновальцем, полковником Чмолою, Кучабським, Сушком і иншими старшинами в Полонному попали в польський полон. Богато з них остало в Рівнім, де їх привезено в першій половині грудня м. р. м. отм. Мельник і Тютюник, як недужі на тиф. Отам. Тютюник уже помер. Здорових відсилають до Ланцута. Отам. Кучабський заперечує відомість, будьтоби "Січові Стрільці" перейшли до большевиків.

 

Як бачимо всі вісти, що на їх опер ся проф. Грушевський, не правдиві. Пустили їх мабуть большевики, щоб скріпити своє становище на Україні. В кождому разі проф. Грушевський передчасно покликаєть ся на них.

 

Нова Рада

16.01.1920

До теми