Каже мені шеф редакції написати з нагоди Нового Року бажання, але так, щоби кождий був вдоволений. Не знаю, чи вдасться мені, — але спробую. В кождому разі ці бажання будуть щирі. І так:
Петлюрі — негайного виїзду з Варшави на Україну.
Нашому урядови — повороту до Київа.
А. Лівицькому— доброго поладнання камянецької історії.
Нашим місіям заграницею (може не всім) — "знання і опамятання".
Московським большевикам — як найскоршого повороту до Москви.
Петрушевичеви і нашим денікінцям — як найскорше иншої орієнтації, бо Денікіна чорт уже взяв.
Нашим "патріотам" — більше патріотизму.
Думці — редактора та розумніщих статтей, звернених проти соціялістів.
Раді — менше пашквілів.
Впередови — щоби непохитно видержав на дотеперішній лінії.
Редакторам Впереду — щоби в цьому році оминула їх польська тюрма.
Землі і Волі — 8 сторін каждого дня.
Директорови Айхельберґерови — ротаційної машини та паперу, щоби "Вперед" міг два рази денно виходити в сотках тисячів.
Всім інтернованим і полоненим — як найскоршого повороту домів.
Всім нашим товаришам, прихильникам, передплатникам, читачам і всій нашій родині — сповнення цего бажання, до якого кождий з нас стремить і думає.
[Вперед! 14.01.1919]
14.01.1920