Польська преса застановляєть ся тепер над можливими причинами, котрі спонукали коаліцію змінити нагло своє "неприхильне" досі становище супроти Польщі і признати їй "майже дефінітивно" Галичину. Кожна майже часопись бачить сю причину у чім иншім. Загально думають, що тут рішило пораження Денікіна. Коаліція хотіла би за всяку ціну побити російський большевизм. Мали се зробити Юденіч, Колчак і Денікін. Всі вони тепер трупи. Черга отже прийшла на Польщу. Вона досі й так лише хвалила ся ріжними побідами, а фактично у ніякій поважнійшій війні не брала участи. Бо двайцять кілька міліоновій Польщі, якій коаліція дала гроші, амуніцію, ціле виеквіповання, своїх офіцирів і жовнірів, виперти з трьохміліонової Галичини опущену всіми, голодну і лихо одіту, ніким не виеквіповану; молоденьку українську армію, се чей не велике геройство. Так само й на російсько большевицькім фронті не було досі ніяких поважних боїв. Большевики досі, як се вони самі устами Троцького недавно заявили, з Поляками так якби не били ся. Ся хвиля доперва має прийти.
Отже коаліція звертаєть ся тепер в сторону Польщі. Щоби її піддобрити, щоби її спонукати до ризиковної війни з большевиками, вона зачинає з Польщею нові торги за Галичину. Дотеперішні залицяння не помогли. Польща прецінь на те тільки діставала всяку підмогу від коаліції, щоби побивати большевиків. Замість большевиків побивала Польща кого иншого. Напімнення, погрози, не помагали. Коаліції своє, Польща своє. Коли прийшло коаліції скрутно, бо большевиків треба конечно побити, а свої жовніри не такі дурні, щоби ішли в небезпечну Росію боронити капіталів дотеперішних панів світа, прийшла знов на етап — Галичина.
Лойд Джордж, той непримиримий до недавна "ворог" Поляків, так розщедрив ся, що в любові до Поляків посунув ся навіть дальше, як сам Клємансо. Лойд Джордж знає, що робить.
Недавно виголосив Клємансо бесіду, в котрій заявив, що Франція не замирить ся з большевицькою Росією, але окружить її кільчастим дротом. Там стоїть на сторожі Польща. Поляки мусять удержати сторожу проти большевизму. — Франція, а так само Анґлія, не можуть поносити коштів дальшої чинної акції проти совітської Росії.
Длятого й в "Morning Post" читаємо, що тепер актуальною справою підняти Польщі з рамени антанти офензиву на великі розміри проти Москви й Петрограду.
Чи Польща піде за сими плянами коаліції? Чи схоче ризикувати війну з російськими большевиками і піде в глиб Росії? Чи приманить її обітниця коаліції — в виді Галичини — обітниця, якої проти волі всего галицько-українського загалу не буде могти сповнити?
Нова Рада
04.01.1920