Проби економічної орґанізації Русинів.

І.

 

Недавно тому писав я де-що про товариства задаткові. Гадка моя знайшла відгомін, а принята симпатично рускою суспільностію принесла вже і овочі. З приятностію приходять ся занотувати, що перемиска "Віра" красно розвиває ся, що стрийска каса задаткова і коломийска "Самопоміч" а бережаньска "Надїя" вже увійшли в житє, та що і в других містах заходять ся коло того дїла. Заохочений тим хотїв би я нинї подати пробку загальної економічної орґанізації Русинів на взаїмности опертій, бо-ж товариства задаткові — се тілько частина економічної нашої роботи, котра жде наших рук а котра у нас Русинів лежить облогом. В браку спеціяльнои економічної часописи [бо "Читальня" орґан ще за мало розповсюднений і ще за мало фахово ведений] удаю ся до Хвальної Редакції з прошенєм — удїлити у себе місця для розведеня тих думок, які би я рад як найскорше бачити у нас Русинів сповненими.

 

Галичина а головно всхідна, руска часть єї єсть краєм на-скрізь рільничим, так що промисл фабричний або цїлком не заступлений або лиш дуже скупо. Кромі того наш нарід, з природи своєї повільний, без иніціятиви і консервативний, дуже єсть приступний до експльоатації чужими захожими елєментами. Тож і не дивниця, що ті нас обсїли і загарбали в свої руки весь промисл і торговлю, а в слїд за тим і ключ до них — кредит. Тому то нинї для нас дуже тяжка робота — видирати то все з рук експльоататорів — і оден чоловік нїяк того вдїяти не в силї. До того треба ще додати, що на поміч правительства тут числити не можемо, бо правительство з природи річи придержуєсь сторони сильнїйшої. Тим менше можемо числити на поміч Поляків, котрі вже з причин національних до всего, що руске, не настроєні приязно. Тож нам з нїкуди глядїти помочи як лише в самих собі. Як висше сказано — оден чоловік не вдїє тут нїчого, бо конкуренція забє всякі хоч-би як сильні і красні подвиги одиниць, але "громада великій чоловік", в асоціяції сила, отже нам не остає нїчо иншого, як лиш лучити ся в спілки економічні і спільними силами старатись прийти до свого. Тілько-ж оно мусить робитись на всїх полях, систематично і консеквентно — крок за кроком.

 

В законодавстві нашім можемо знайти для себе велику поміч, ходить лиш о то, щоб ми вміли і хотїли єї спожиткувати. Тимчасом від часу виданя найважнїйшого в тім дїлї закона з дня 9 цвітня 1878 р. ч. 70 В. з. д. "о товариствах заробкових і господарчих" — отже через більше нїж двацять лїт у нас дуже мало або й нїчо не вдїяно, позаяк лиш ледви тут і там без пляну і системи повстало кілька спілок економічних, котрі більше або менше успішно розвинули свою дїяльність.

 

Перейдемо [хоч-би лиш побіжно] поодинокі галузи економічної роботи — як а) промисл, б) торговлю, в) господарство і г) управильненє кредиту — і приглянемо ся: кілько ми на тім поли і що зробили в порівнаню до других народів а головно Поляків і жидів, котрі у нас на Руси розгосподарились, і кілько нам на тім поли ще до зробленя остає ся.

 

Дати, о скілько то буде можливе, буду подавати зі справозданя Związku towarzystw zarobkowych і gospodarczych за роки 1892 і 1893 та й буду старатись бути по змозї обєктивним. Справу тут порушену уважаю дуже важною, важнїйшою нїж спори або нїж переливанє з пустого в порожне на темат високої політики, бо-ж як довго анї правительство анї нїхто з нами не буде числитись, доки не будуть бачити, що ми економічно зорґанізовані і сильні, — тогдї нїхто не позволить собі сказати, що в соймі без нас обійде ся...

 

Думаю, що найкрасше вивяжу ся з задачі, коли подам до відомости загалу хоч би лиш нагі дати і потягну паралєлю межи станом, в якім находять ся Поляки і жиди в Галичинї, а в якім находимось ми Русини, — а не хочу запускатись дальше в краї нїмецкі, не хочу й згадувати про сильний нарід ческій, де на поли економічнім в послїдних десятках лїт так много зроблено, де товариства заробково господарчі густою сїтію покрили цїлий край і в народї витворили таку сильну підставу економічної сили, що нарід ческій не боїть ся тепер станути в сильній і успішній опозиції против правительства та й цїлої системи і домагаєсь признаня державного права ческого.

 

Интересну розвідку в тім дїлї поміщують тепер часописи польскі на підставі дат оголошених в справозданю Związku за рік 1893; однакож они увзглядняють і порівнюють лиш товариства задаткові польскі з жидівскими, котрих число взмагаєсь в застрашуючій спосіб, а котрих називають новими апостолами лихви ["Nowi apostołowie lichwy", przez Tadeusza Łopuszańskiego], — рускі-ж товариства полишають они цїлком, і не дивниця, бо их майже нема бо ми 21 лїт переспали.

 

[Дѣло, 05.01.1895]

 

ІІ.

 

Перейду тепер до поодиноких галузей нашої економічної роботи, як промислу, торговлї, господарства і кредиту, а задержусь найдовше при тих послїдних, раз длятого, що управильненє відносин кредитових уважаю за річ найважнїйшу — за ключ і підставу цїлої економічної роботи, а по друге тому, що на тім поли до тепер найменше у нас зроблено.

 

I. Промисл. Після справозданя Związku за рік 1892-ій истнують в Галичинї: товариства торговлї шкір в Бялій, Домброві, Добчицях, Дрогобичи, Кракові, Порохнику і Угнові, — спілки ткацкі в Глинянах, Городенцї, Комарнї, Корчинї, Косові, Короснї, Лужнї, Рабцї, Ряшеві, Ряхвалдї, Вилямовичах, — товариства кошикарскі в Озїрній і Вязівници, — товариство виробу риз церковних в Короснї, — товариства друкарень звязкових у Львові і Кракові, — товариство поворозниче в Радимнї, — товариства кушнїрскі в Старім Санчи і в Тисьменици, — товариства ковалїв в Сулковицях і Свйонтниках горішних, — кромі того різні товариства, як столярске, слюсарске, спілка видавнича, швальня краєва в Кракові, товариство достав рукодїльних для армії, спілка удїлова нафтова, спілка продуцентів молока, товариство взаїмної помочи будови домів, взаїмної помочи льокаторів міских у Львові і т. д.

 

А що-ж ми на тім поли зробили, бо бачимо, що велика часть тих товариств оперує у всхідній, рускій части Галичини? Завязана в роцї 1888 Гуцульска спілка промислова в Коломиї і товариство виробу риз церковних в Самборі — от і все, чим ми до тепер за двацять і оден лїт від введеня закона о товариствах заробково-господарских можемо похвалитись. І чи-ж не сором то для нас 3-міліонового народу, для цїлої половини населеня Галичини! А прецїнь такі товариства мають і посеред нас вигляди на успіх. Гуцульска спілка промислова розвиваєсь, а товариство виробу риз церковних в Самборі [котре заразом єсть товариством добродїйним] уже в першім роцї свого истнованя т. є. в роцї 1893 змогло з своїх зисків виплатити членам около 50% дівіденди, роздїлило значнїйшу квоту на цїли добродїйні [на запомоги для вдів і сиріт по священиках] і кромі того зібрало вже значнїйшу квоту на фонд резервовий. Поминаю вже се, що при такім товаристві має кілька вдів по священиках занятє і приличне удержанє, а кількох урядників може з часом мати також средство до житя.

 

Як бачимо — на поли промислу ми дуже мало поступили. Я розумію, що народови так незасібному, як ми, годї на-разї братись до великих і ризиковних предприємств, але зробім бодай тілько, що до тепер зробили наші сусїди, а коли у поодиноких людей нема капіталу на отворенє промислового заведеня, то лучім ся в спілки заробково-господарскі, як тоє робили і нас вже випередили сусїди.

 

II. Торговля. Після справозданя "Związku" з року 1892 истнують в Галичинї ось-такі польскі або жидівскі товариства торговельні і другі: товариство господарів ставових і дім робітничій в Бялій, — товариства торговельні в Більчи, Дембици, Горлицях, Кракові [молодежи торговельної] Ланьцутї, Мостисках, Милївцї, Станиславові і Закопанім, — товариства споживчі в Бохни, Чернихові [базар кружка (kółka) рільничого], Городисках долїшних, Канчузї, Львові, Микушові, Новім Санчи, Рускім селї і Убєшинї.

 

Ми Русини маєм лиш три товариства торговельні, а то: Карпатска крамниця в Яблонові, Народний Базар в Лятачи і Народну Торговлю у Львові з єї 12 складами. Поминаючи два перші товариства, хочу троха близше застановитись над Народною Торговлею.

 

Дивна річ — так мало маємо народних институцій торговельних, а і ті не находять у нас належитої підпори і підмоги. Пригляньмо ся лиш недавно положеному білянсови Народної Торговлї. Вправдї виказує білянс дохід з розпродажи товарів в квотї 46.648 зр. 67 кр., а загальний оборот касовий 1,348.075 зр. 86 кр., то однак мушу се уважати соромом для нас Русинів, що институція так красна і пожиточна як Народна Торговля має на цїлу Галичину, на 3 міліони народу руского, так малий оборот. Длячого Народна Торговля, замість одного складу у Львові, не має мати их десять? длячого не має она мати філії всюда по містах і місточках бодай всхідної Галичини? длячого всї Русини не мають солідарно добирати свої товари і замовляти світло й вина через Народну Торговлю? длячого Русини не мають поміщати своїх капіталів в Народній Торговли? длячого Торговля не має числити, замість 853 членів, бодай 8.530 членів? длячого торги Торговлї не мають принести, замість 339.073 зр. 56 кр., бодай 3 міліони? І хто-ж тому винен? чи не ми самі? Чи не лїпше би було замість купувати по жидах — купувати в Народній Торговли? Так, на жаль, ми недозрілі, не розуміємо свого интересу. Хоч наша Торговля подає товар найлїпшій і розмірно дешевий — на чім пізнали ся і чужі люде — то, на жаль, ми єї відповідно не піддержуємо. Коли-б н. пр. перемиска філія Народної Торговлї хотїла обмежитись на самих Русинах, то мусїла би мабуть склеп замкнути. А як то сумно, що наші люде купують по різних Gans-ах, Gkаz-ах і других, де дістають товар нерівно гіршій за цїну розмірно навіть висшу!

 

Отже нашою задачою єсть передовсїм збільшенєм фреквенції складів Народної Торговлї піднести торги, а через вступуванє в члени і вкладанє грошей на щадницю — дати можність Народній Торговли, щоби позакладала філії скрізь по містах і місточках, та щоби з часом, взявши ся за торговлю також другими річами [кромі корінних], густою сїтію покрила наш край. Тут нїхто від нас не домагаєсь жертви анї ласки, бо Народна Торговля приспорює ще користи! Властителям удїлів [т. є. членам] виплачує 7% дівіденди, вкладникам дає 5% від ощадностей, а купуючим подає товар добірний а дешевий. Тож розважмо лиш користи, а побачимо, що в тій самопомочи лучимо патріотизм з користію, бо попри користи матеріяльні прислужимось добру загальному.

 

При філіях Народної Торговлї повинні громадитись і лучитись крамницї місточкові й сїльскі — основані чи то при читальнях "Просвіти", чи при церквах за церковні гроші, аби дохід ишов на користь церкви, чи то яко окремі товариства основані на підставі закона о товариствах з 1867 року, чи наконець яко крамницї удержувані поодинокими особами. Крамницї ті повинні побирати товари через Народну Торговлю [взглядно через дотичну філію]. Вправдї справозданє Народної Торговлї виказує, що сего року було 459 крамниць стоявших в звязи з Торговлею, — але-ж чим єсть тото число, коли зважити, що в деяких, навіть многих місцевостях єсть по кілька крамниць, а місцевостей в самій всхідній Галичинї і рускій части Буковини маємо тисячі! Єсть же у нас, на жаль, до тепер богато крамниць, котрі не добирають товарів через Народну Торговлю, лиш у жидів!

 

Не дасть ся заперечити, що якась часть вини спадає тут і на заряд Народної Торговлї, котрий видко не старає ся, щоби тримати товар відповідний для крамниць. Богато товарів, яких крамницї потребують, нема в Народній Торговли, а деякі хоч і є, то нема в таких дешевих сортах, як сїльскі крамарі у жидів дістати можуть, длятого й цїна мусить бути висша [мимо великого опусту, якій Народна Торговля признає крамницям], бо-ж річ проста, що товару добірного і доброго не можна дістати за надто дешеві гроші. Отже було би добре, щоби Народна Торговля для крамниць тримала також товар гіршого сорта, а по змозї дуже дешевий, як того крамницї домагають ся.

 

Великої ваги річію єсть для нас те, що засновуючи чим-раз нові спілки торговельні, взглядно розширяючи Народну Торговлю і на другі галузи торговлї, витворимо сильну середну, майже хибуючу нам нинї верству — стан купецкій, котрий буде числити тисячі одиниць купцїв руских, свідомих своєї цїли, независимих з оглядів фінансового і національного [нинї персонал Народної Торговлї числить 70 осіб] — витворимо також через сильне збільшанє капіталу резервового забороло против всяких можливих крахів купецких та й сильну підставу народного богатства, і тим способом отрясемо ся з чужого елєменту, котрий нас так присїв...

 

III. Господарство. Тут також за примір нехай послужать нам наші сусїди. А позаяк наш край переважно рільничій, то й головну вагу мусить ся класти на сю галузь господарства.

 

Після справозданя "Związku" з року 1892 мають Поляки в Галичинї: товариства [спілки] рільничі в Кракові [Związek handlowy kółek rolniczych], в Коломиї [Spółka handlowo-przemysłowa], у Львові [Bank rolniczy], в Сокали, — товариства для охорони власности земскої в Бєчу, Ярославі, Кракові, Лимановій, Мільци. Кромі того мають Поляки скрізь по краю, а найбільше у всхідній части, велике число кружків [kółek] рільничих, котрі мов сїтію покрили наш край. Ті послїдні товариства, основані на підставі закона о товариствах, мають служити також політицї польскій серед нашого люду. Они тїшать ся підпорою правительства і з фондів краєвих [від сойму] дістають значні що року субвенції. У нас на тім поли майже — tabula rasa... Пок. Венедикт Ружицкій піднїс був красну гадку товариства закупна земель і призбирав навіть де-що гроша, та все те застрягло в "твердих" головах і руках. Говорять, що нїби тепер має в Народнім Домі уложити ся статут і податись до зареєстрованя... Кромі того одного товариства, котре доперва може буде, у нас на тім поли не зроблено нїчо більше. Шкода велика, бо справа то для хлїборобів дуже важна. Заснованєм спілок рільничих не тілько піднеслась би продуктивність землї через раціональнїйшу і интензивнїйшу господарку, але також сирі продукти могли би знайти скорше збут через посередниченє таких спілок рільничих. Отже на тім поли дожидає нас богато роботи. До конкурованя з кружками [kółkami] рільничими ледви забираємо ся... При всїм же тім не маємо навіть спеціяльної рільничої часописи!

 

Велика роля й задача припадає в сїй роботї нашим священикам і народним учителям — они повинні звернути на се поле дїяльности велику увагу.

 

[Дѣло, 09.01.1895]

 

ІІІ.

 

Перейду тепер до послїдного дуже важного віддїлу — до управильвеня кредиту, котре наступити може тілько через

 

IV. Товариства кредитові-задаткові

 

Справозданє "Związku" за рік 1893-ий виказує нам, що польских і жидівских товариств задаткових було в Галичинї з кінцем 1893 року 295, а позаяк з тих товариств лише 275 подали свої дати статистичні, то і я подаю дати лиш тих товариств. Тих 275 товариств заробкових числило з кінцем 1893 року 194.145 членів з удїловим капіталом 6,059.611 зр. і фондом резервовим 1,548.077 зр. Товариства ті зібрали вкладок щадничих на загальну суму 16,455.841 зр., а розпозичили між своїх членів суму 45,596.388 зр. Між тими товариствами єсть одно, котре силою своїх капіталів і величезним оборотом рівняєсь великому банкови і виходить по-за рами звичайного товариства задаткового, а єсть се товариство взаїмного кредиту, основане при Краківскій асекурації. Товариство се числило з кінцем 1893 року 1152 членів з капіталом удїловим 908.528 зр., фондом резервовим 20.800 зр. і мало на вкладках щадничих 2,200.935 зр. В тім роцї удїлило се товариство користних позичок на суму 11,260.321 зр. З межи загального числа 274 товариств задаткових з 1893 року було 141 христіяньских а 133 жидівских. і так приміром в Коломиї є 2 товариства христіяньскі а 6 жидівских, в Тернополи на 3 товариства христіяньскі єсть аж 12 жидівских. Лише жидівскі товариства без всякої конкуренції зі сторони рускої або хоч-би й польскої [бо христіяньских товариств задаткових до тепер там зовсїм нема] оперують в Болехові, Бориславі, Бродах, Бучачи, Будзанові, Бурштинї, Хоросткові, Грималові, Городенцї, Гусятинї, Язлівци, Кнїгиничах, Копичинцях, Косові, Кристинополи, Кутах, Микулинцях, Олеську, Печенїжинї, Підволочисках, Пробіжнї, Скалатї, Солотвинї, Товстім, Тичинї, Тираві, Заболотові, Загірю, Заршинї, Залізцях і Жабю. [Як бачимо майже виключно на самій Руси, а найбільше на золотоколосім Поділю!]

 

Вже ті короткі дати для нас аж надто поучаючі. І що ж ми зробили супротив тої цїлої грубої сїти польских і жидівских институцій, котрі нас мов зелїзними путами окували? — чи старались ми зірвати ті тяжкі пута? Де там! Ми их ще скріпляємо... Від часу виданя закона о товариствах заробково-господарских з року 1873 заснували ми лиш одну институцію: "неблаженної" памяти "Заведеніє" [бодай і не снило ся!] Ми були раді, що маємо свій банк — і на тім конець! "Заведеніє" упало — удармо ся в груди, не без нашої вини т. є. не без вини єго управителїв. Не буду тут широко розводитись над причинами упадку так колись кріпкої институції, але скажу лиш коротко, що несовістність, несвідомість, за великій простір обібраний до фінансових операцій, порив до надто ризиковних предприємств — погубили "Заведеніє", хоч оно мало услівя розвитку і, як би троха лиш більше було совістности та як би управу не були віддавали в чужі руки, — оно було би стояло до нинї.

 

До-при "Заведеніє" нїхто з Русинів і не подумав закладати якісь другі фінансові институції, як ось товариства задаткові. З сего й пійшло, що з упадком "Заведенія" ми не тілько остались без всякої институції фінансової, але й стратили віру в себе caмих! Але-ж так бути не може! Нарід, котрий хоче остати народом, жити і розвиватись, нїяк без институцій фінансових обійтись не може. Ба й що-ж нинї значить чоловік без гроша? Тож пора — крайна пора і нам думати о собі і занятись орґанізацією фінансовою, бо инакше пропадемо. Робота то, як я вже згадав, тяжка, бо тепер треба вже поборювати конкуренцію, але-ж і не така она тяжка, щоб ми не змогли єї поконати. Лиш троха доброї волї, віри в себе і довіря у власні сили, а все буде! Перші початки вже зроблені, сего року — коби лиш так дальше — здвоєним кроком, бо пора спізнена а треба би дігнати наших сусїдів, котрі, далеко випередивши нас взявши нас в свої клїщі, з нас тепер глузують. [Прим. Ред. На повітовій касї задатковій у Львові до тамтого року була побіч польскої ще й руска напись, а від торі руску напись вже скасовано! Коли Русини вже помогли розростись товариству, тогдї "precz z ruską mową!"]

 

З огляду на се, що у нас на тім поли майже нїчо не зроблено, треба нам передовсїм старати ся, щоби в кождім містї і місточку позасновувалось — за приміром Перемишля, Стрия, Станиславова, Коломиї і Бережан — рускі товариства задаткові. Річ се не так тяжка а способи переведеня тої гадки подав я уже в "Дѣлї". Впрочім Дирекція товариства задаткового "Віра" в Перемишли переймила на-разї провізоричну ролю руского "Звязку" і радо удїлить всякої поради, взору статутів, друків, инструкцій і всего прочого. Браком капіталів або браком людей не можемо звинятись, бо-ж з поміж поданої мною загальної квоти членів, удїлів і вкладок щадничих в висше згаданих 274 польских і жидівских товариствах — певно половина походить від Русинів а кілько-ж то людей наших щирих, не лиш світских а навіть священиків, вислугуєсь по дирекціях і управляючих радах польских та жидівских кас задаткових! Лиш більше віри у власні сили!

 

Наглядний доказ того дає нам молоденьке товариство задаткове "Віра" в Перемишли, котре в півроцї свого истнованя числить уже 260 членів з капіталом удїловим по-над 6000 зр., має на щадници около 25.000 зр., а удїляло позичок уже на яких 36.000 зр. Цифри самі говорять! А що-ж о тім богато говорити, що через такі товариства рускі вводить ся всюди руске слово і що богато людей наших знайде поміщенє! І конкуренції не маємо що дуже бояти ся, коли розглянемось в статистицї, о котрій я згадав. Бо коли приміром в Тернополи по-при 3 польскі товариства задаткові може истнувати і красно розвиватись аж 12 таких товариств жидівских, то чей-же й одно руске там найде місце — і нам нїчого і боятись, тим більше, що нас патріотичне духовеньство из сїл в тій роботї певно підопре! Отже лиш сміло в перед. А коли будемо мати бодай кільканацять таких товариств, зможемо оснувати у Львові "Союз" товариств задаткових, котрий би мав задачу — лучити тоту роботу в одну цїлість і дальше завязувати нові товариства задаткові в місцевостях де их ще нема. З великою тут помочію певно прийде нам наш "Днїстер", товариство взаїмних обезпечень, котре вже й тепер ухвалила підпомогти кожде ново-основуване товариство задаткове квотою 1000 зр. на щадницю у кождого ново-основуваного товариства.

 

Независимо від того мусимо ми також мати і свій банк, з відки би ми могли черпати капіталів до обороту. О потребі такої институції переконаємось, коли розглянемо ся в фінансовій орґанізації наших сусїдів Поляків і жидів. З истнуючих в нашім краю польских і жидівских 275 кас задаткових, більша часть користує ся кредитом т. є. запомагаєсь в готівку від двох найбільших краєвих институцій фінансових — банку краєвого і галицкої каси щадничої за посередництвом "Związku". Кожде товариство задаткове, бажаюче мати в тих институціях кредит, мусить бути членом "Związku", а той знов жадає, щоби маніпуляція велась після их указок та щоб ті институції були що-найменше польско-рускі, єсли вже не цїлком польскі. І так анї від банку краєвого, анї від галицкої каси щадничої — хоч обі ті институції є краєві — нам нема чого надїятись, длятого мусимо оглядатись за власною институцією кредитовою. Поки-що а навіть і на будуче буде нам тут дуже помічним банк австро-угорскій, котрий, не оглядаючись на народність анї на язик внутрішної маніпуляції, всяким солідним институціям признає кредит і заосмотрює в готівку в дорозї рессконту векслїв. От приміром перемиска "Віра" має в тій найбільшій фінансовій институції державній високій кредит, з котрого користає, реесконтуючи власні векслї на 4%, коли тимчасом банк краєвий і галицка каса щаднича побирають від реесконту векслїв 5%.

 

При товарвстві взаїмних обезпечень "Днїстер" основуєсь тепер товариство взаїмного кредиту. Гадка то дуже щаслива і бажати би тілько, щоб она як найскорше увійшла в житє та щоб ся институція нова розвивалась так гарно і так скоро, як польске товариство взаїмного кредиту при Краківскій асекурації. До тепер кромі одного банку краєвого нїяка друга институція фінансова, нїяке товариство задаткове не дасть позички тому, хто не єсть обезпечений в Краківскій асекурації. Тож і нам не випадає робити нїчо друге, як домагатись, щоби кождий, затягаючій позичку в рускім товаристві кредитовім, обезпечував ся в "Днїстрі". Впрочім річ се сама собою зрозуміла.

 

Кромі банків і товариств задаткових є у нас институції фінансові низшого рода — се громадскі каси позичкові. На тім поли до тепер Поляки не много зробили і здавало ся, що тут ми их випередили, позаводивши в руских селах громадскі каси позичкові. Так що-ж? они вміли собі з нами порадити! В 1887 роцї ухвалив сойм закон краєвий [з 19 червня 1887 ч. 44. В. з. кр.], після котрого видїлам рад повітових [се-б то польским бециркам], о котрих відомо, що они скрізь в руках польских, прислугує кождої хвилї право контролї над громадскими касами позичковими і право перенятя адміністрації тої каси в свої руки, коли тілько покаже ся яка неправильність в веденю єї. Річ природна, що нїхто з селян, а навіть священик або учитель не учив ся бухгальтерії, тож і неправильність яку-небудь легко сповнити а ще лекше знайти. Тим способом і стало ся, що велика часть позичкових кас громадских перейшла під управу видїлів рад повітових, а нововведена посада люстратора кас громадских сталась як-раз пригідною до поробленя [з тих люстраторів] ґенеральних касієрів всїх кас громадских. А розуміє ся — хоч закон позорно инакше говорить — видїл ради повітової, обнявши раз управу каси в свої руки, не так легко пускає єї з своїх рук. От приміром перемискій видїл ради повітової, обнявши в свої руки управу каси громадскої в Негрибцї за те, що она хотїла позичити гроші на будову церкви, тримає єї в своїх руках вже кілька лїт!

 

Що ж нам супротив того дїлати? В видїлах рад повітових відай не станемо господарями, а й відай не так скоро селяньство діжде ся сповненя свого caeterum censeo — скасованя тої институції, котру селяне звичайно називають "пятим колесом" воза.. Отже мусимо старатись закладати приватні по громадах каси позичкові, яко окремі товариства на основі закона о товариствах з 1867 року — найлїпше при читальнях "Просвіти" разом з шпихлїрем громадским. Кредиту достатчать повітові товариства задаткові.

 

Так представив я коротко пробки нашої економічної орґанізації. Поминув я ще дуже важну институцію економічну — шпихлїрі громадскі, котрі повинні находитись в кождім селї. Теперішний статут "Просвіти" дає можність, щоби при читальнях "Просвіти" основувались крамницї, каси позичкові і шпихлїрі громадскі, тож треба лиш добрї волї оснувати в громадї читальню "Просвіти" а при нїй все може бути.

 

Не одно важне я тут поминув, пропустив або неточно розказав. Простїть, я до точности не маю претенсії. Подаю лиш гадки, в надїї, що найдуть ся між нами люде доброї волї, котрі сю справу розведуть як слїд. Я хотїв би лише, щоби ми прокинулись з просоня — і почали раз реально о собі думати. Для мене буде се вже велика радість, коли гадки тут розведені бодай частина нашої суспільности возьме під розвагу і рішить ся, вилїзши з шкаралупи, взятись до ораня облога, — взятись до дїла на тім поли!

 

[Дѣло, 10.01.1895]

 

10.01.1895

До теми