Важна книжка.

Говорячи про нову книжку, маємо на думці "Ілюстрований Калєндар Товариства "Просвіта" на р. 1920."

Калєндар не належить, правда, до таких визначних зявищ на літературнім ринку, щоб їм присвячувати довші статті, але недавно виданий калєндар "Просвіти" є так замітний з кождого погляду, що не від річи буде хоч побіжно спинитися на його змісті.

Найновійший калєндар "Просвіти" ріжниться від усіх доси виданих тим товариством калєндарів. Не стрінемо там ні байок ні приповідок, ні жартів. Велика й крівава хвиля, що її тепер переживаємо надала книжці ціху поваги і скуплення. Було би неприродно займатися жартами тоді, як стогне наша земля, плаче зоряне небо України, в тюрмах і остpoгax караються тисячі найкращих синів народу за "воленьку святу".

Нема в калєндарі також ніяких господарських порад тощо, бо й якуж пораду в господарських справах можна дати в часі, коли вороги нашої батьківщини всі свої сили направляють тільки на те, щоби "prawem і lewem" знищити і зруйнувати наше господарство.

Та пригляньмося змістови книжки:

Побіч оповідань і віршів (о. Костельника "Незвичайна доля", Кобринської "Каліка", Бирчака "Ростислав Берладничич", Галичанки "Наші люде" і ин.) маємо в калєндарі вповні вичерпуючі статті, що відносяться головно до нашого воєнного життя-буття, нашої кровю сполоченої землі і важкої, затяжної боротьби за долю і волю. Волод. Охримович і Н. Карпович передають свої спомини з далекої дороги на морозну Сибір. Одна за другою стають перед нами картини з важкої дороги і побуту в холоднім краю, про котрий колись давно зачували ми тільки з переказів та книжок. Наш старий політичний культурний діяч Ол. Барвінський гарно, прозоро і суцільно оповідає про змагання України до державної самостійности після переяславського договору. Через досить невигідне положення нашої багатої землі, через зависть і ненависть, через хапчивість і підступність наших сусідів не повелось українському народови збудувати свою сильну державу, свою власну хату, одначе наші діди і прадіди, так само, як і ми, ніколи не могли погодитися з ненависним ярмом і все, безнастанно змагали до волі, до власного життя. Та боротьба ведеться вже довго, від століть — і покінчиться аж тоді, коли увесь український нарід добуде і землю і волю, коли матиме свою власну, від нікого незалежну державу, коли по днях зневіри, тяжкого бідування зможе заспівати пісню, що її співали за часів славного гетьмана батька Хмельницького наші прадіди.

"Гей, та не має краще,

та не має лучше,

як у нас на Україні".

В иншій статті "Українська земля" говориться про простір української території. І щож довідуємося з сеї статті? А саме, що українська земля велика, урожайна і багата, що на тій землі живе понад 40 міліонів людей, а з того до 33 міліони самих Українців, що ми що до числа рівняємося найбільшим народам світа. Отсе повинен знати кождий член нашого народу, повинен бути гордий із своєї приналежности до української нації, не повинен ніде і ніколи попадати в зневіру, гнутися перед тими, що часово взяли верх над нами і твердо вірити, що скорше чи пізніще, мусимо бути господарями в своїй хаті. До цеї статті додано прегарну мапу українських земель, котра повинна бути в кождій нашій хаті.

Др. Яр. Гординський займається культурними відносинами України до Московщини в XVI—XVIII. ст. Тут бачимо наглядно, скільки культурного доробку, скільки сил, скільки культурних придбань витратила Україна в користь Московщини. Найбільш освічені сини українського народу несли знання і світло в півдикі московські землі, вони клали і зміцняли основи під будову не лише московської культури, але й культури цілого Сходу Европи. Годиться пізнати ті взаємовідносини хоч в коротенькім начерку. Ми давали Москалям світло науки, a вони безвпинно висилювалися тільки на те, щоби нас погнобити і придавити та вкінці навіть заборонити нашу мову.

Микола Голубець пише про "Сучасне малярство Наддніпрянської України". Слідкуючи за його рядками і приглядаючись відбиткам картин українських малярів — почуваємо повне вдовілля, що ми таки творимо цінні річи, щб мимо всього, змагаємо до кращого, до ліпшого, що наша мистецька культура зростає та що недалекий той час, коли й нам пощастить досягнути культурних вершин.

Проф. М. Возняк в одній з своїх статей пише про відложений ювилей тов. "Просвіти". В р. 1918. минуло 50 літ, як гурток молодих патріотів, окрилених гордими думками і любовю до свого народу, заснував 1868 р. тов. "Просвіта". На протязі пів століття тов. "Просвіта" було матірю всіх инших українських товариств, просвітних, культурних, господарських і фінансових. Чи є нині тов. "Просвіта", чим воно було на протязі своєї піввікової діяльности про те гарно і проречисто говорить проф. Возняк. Розуміється, ця стаття є тільки начерком діяльности тов. "Просвіта". Відложений ювілей відсвяткували як слід, скоро промине ця тяжка хвиля, скоро уступлять з ясного неба України оловяні хмари бурі, а тоді певно доведеться краще й докладнійше приглянутись діяльности тов. "Просвіта".

В другій статті говорить проф. Возняк про любов до Рідного Краю в новій українській поезиї.

Побіч инших цікавих статей не більшою (на 100 сторін друку) є стаття Д. Долинського під написом "Край життя". Тут оповідається про сучасну боротьбу українського народу за волю і незалежність. Починаючи від падолиста 1917 до падолиста 1919, автор крок за кроком подає і освітлює події на наддніпрянській Україні, отже діяльність Центральної Ради, мир з осередніми державами в Берестю, покликання Німців на Україну і їх господарку, нову Гетьманщину з ґен. Павлом Cкоропадським, повстання проти гетьмана, часи Директорії в Галичині і війну Поляків пpoти Українців, пробудження Підкарпатської (угорської) України організацію її життя. Недавні це події, одначе через навал фактів затираються в памяти. Мимо тяжких переходів, мимо війни Москалів, Поляків, а по части й Румунів, мимо зіпсуття, ширеного в рядах українського війська, нашими ворогами, український народ виказав свою живучість і тверду волю самостійного життя.

Окремий відділ в калєндарі творить "Народний Помяник", де зібрані посмертні згадки визначних Українців, учених, поетів, громадських діячів, що в час бурі і тучі осиротили український нарід.

Ніколи ще калєндар "Просвіти" не був так обємистий і так гарно виданий. Рідко стрінути під теперішню пору книжку, видану на так гарнім і білім папері. Обєм книжки має кругло 400 сторін, зміст, як ми вже побіжно зазначили, дуже цікавий і ріжнородний. Може бути, що спосіб писання трохи "за учений", для широкого загалу, але ми певні, що кождий читач при більшій увазі зрозуміє кажду стрічку. Книжку прикрашують гарні знижки (образки) заслужених людей і ріжних картин.

Книжка надається до масового ширення — тим більше, що ціна її смішно низька на теперішні відносини (коштує всього 20 К, а з пересилкою 24 К). В кождій українській хаті становитиме вона не лише корисну книжку як калєндар, але буде цінною памяткою сього часу який переживаємо серед важких невзгодин.

Громадська думка